За чинними програмами саме з фонетики — вчення про звуки і звукову систему мови — починається вивчення систематичного курсу української мови в основній школі.
Безперечно, основне завдання загальноосвітньої школи — навчити дітей грамотно писати, виразно читати, формувати культуру усного і писемного мовлення.
Хоч фонетика і не є складовою частиною граматики, але до граматики вона має безпосереднє відношення, як і до української орфографії, що ґрунтується насамперед на фонематичному принципі. Без ґрунтовного засвоєння основних відомостей з фонетики не можна успішно вивчати морфологію. Без умінь розрізнити в слові звуки, відрізнити звуки від букв учні натрапляють на великі труднощі в проведенні морфологічного аналізу слів і написанні їх, коли доводиться наприклад, визначати основу, корінь, суфікс, закінчення в словах типу сидіти — сиджу, Париж — паризький і под.
Під час вивчення морфології з'ясовується, що знання фонетики ще більшою мірою необхідні для засвоєння правопису. Якщо учень переконується, що слова часто слід писати не так, як їх вимовляємо: [лехко] — легко, [ходжби] — хоч би, що звуки і букви не можна сплутувати, він усвідомлює: не можна покладатися лише на слух, а писати слова необхідно за правилами.
Найтісніше пов’язана фонетика з фонологією (вивчає звуки з власне лінгвістичного погляду), орфоепією (встановлює правила літературної вимови, наголошення, інтонування, спираючись на дані фонетики), графікою (досліджує співвідношення писемних знаків із фонетичною системою мови) та орфографією(вивчає способи передачі мовлення на письмі).
Фонетика вивчає звуковий склад мови. Усвідомлення основних принципів української фонетики сформує базові знання для полегшення вивчення орфографії та пунктуації.
Орфографія української мови значною мірою грунтується на фонетичному
принципі, який полягає в тому, що написання відповідає звуковому вираженню слова.
У зв’язку з цим букви набувають статусу орфограм.
