В одній зі своїх доповідей В.Андрущенко проголосив тезу: «Інтелект – це стратегічний ресурс ХХІ ст.». А як відомо, інтелект людини розвивається відповідно до мовлення. Когнітивна функція мови за своєю важливістю на другому місці після комунікативної. У зв’язку з цим в сучасній методиці вироблена відповідна концепція навчання мови. Суть її полягає в тому, що основою процесів оволодіння тим чи іншим видом діяльності, і мовленнєвої також, є метапізнавальний компонент: «Метапізнання – це процедури контролю та регулювання, які суб’єкт здійснює у своїй когнітивній діяльності» (Пентилюк, Горошкіна, Нікітіна). Іншими словами, аби навчитися всіх видів мовленнєвої діяльності, людині потрібно усвідомити їх структуру, механізми та закони протікання. Саме тому нині теорія і практика МНУМ ґрунтуються на фундаментальних поняттях теорії мовленнєвої діяльності.
Фундаментальними положеннями теорії мовленнєвої діяльності є такі (Леонтьєв):
1) кожна діяльність, зокрема і мовленнєва, є мотивованою та цілеспрямованою;
2) висловлювання або текст є, в першу чергу, процесом вирішення завдань, які можуть перебувати в площині мовленнєвої діяльності (комунікативні завдання) або поза нею (немовленнєві), а вже потім текст стає результатом прийняття рішення;
3) мовленнєва діяльність організовується у відповідності до цілі і завдання, опосередкованих: початковим «поштовхом» (комунікативним наміром, комунікативною інтенцією); системою функціональних блоків, які забезпечують послідовність етапів досягнення мети; мовою як системою засобів для досягнення поставленої мети; поетапна реалізація мовленнєвої діяльності не підпорядкована жорсткому алгоритму, схемі операцій: «операції, що здійснюються механізмами мовлення в процесі його породження, не можуть (…) мати в будь-якому випадку абсолютно «жорсткий», автоматичний характер. Вони перетинаються з імовірними варіантами цих операцій, внаслідок чого відбувається відбір одного з можливих варіантів продовження цього процесу» [113;121];
4) гнучкість реалізації мовленнєвої діяльності властива не тільки продуктивним (говоріння, письмо), а й рецептивним її видам (слухання, читання);
5) основними компонентами мовленнєвої діяльності є: орієнтування в умовах діяльності, яке забезпечує вибір тієї чи іншої стратегії; визначення теми і стратегії (внутрішньої програми мовленнєвої дії) повідомлення; мовленнєве оформлення; контроль за перебігом і результатом діяльності.
Засвоївши поняття процесуального компонента мовлення, учні будуть свідоміше ставитися до творення та розуміння текстів, також матимуть змогу наочно уявити ті дії, які вони виконують, коли творять або сприймають текст.
