Підтекст – «те, що сказано несказаним» [1: 42]. Підтекст співіснує із
ЗФІ лише у невеличких відрізках висловлювання. Це проекція вербальної
маніфестації думки, прихований механізм асоціативного мислення.
Імплікація має різні способи репрезентації в комунікативній ситуації. Одним із таких способів є підтекст, що ґрунтується на вербальній організації тексту і формується шляхом її змістової модифікації без збільшення знакового обсягу. Термін «підтекст» як явище тексту введений бельгійським драматургом-символістом М. Метерлінком.
У лінгвістиці тексту підтекст є різновидом імпліцитного плану тексту. Г. Гальперін виокремив два типи змістово-підтекстової інформації: ситуативний, пов’язаний зі знаннями попередніх текстових фактів, подій, й асоціативний. Що виникає на підставі зв’язків викладеного вербально з накопиченим особистим і суспільним досвідом комунікантів. За референційним параметром розрізнюють референційний і комунікативний підтексти: перший спирається на знання зв’язків у світі дійсності, другий забезпечений умовами ситуації спілкування.
Засобами створення підтексту є одночасна актуалізація різних парадигматичних потенцій мовних одиниць, поява потенційних сем у результаті ірадіації контексту, акумуляція конотації в текстовому фрагменті, символ, використання художньої деталі, контраст тощо. Сприйняття читачем підтексту передбачене не лише суб’єктивними ознаками адресата, а й творчою майстерністю автора, точністю авторської стратегії щодо адресата, урахуванням адекватності читацьких асоціацій.
Підтекст охоплює всі способи імплікації. Однак механізм формування підтексту відмінний від механізму репрезентації імплікатур і пресупозицій, позаяк підтекст є одним із двох паралельних смислових планів фрагмента повідомлення чи цілого пов-ня, латентною інформацією, сформованою на підставі трансф.Лінійн.вербального плану.
