Розрізняють інгерентну і адгерентну експресивність мовних одиниць. Інгерентною є така експресивність, що внутріїнньо притаманна мовному знаку, є його постійною і невід’ємною ознакою в будь-яких ситуативно-контекстних умовах. Адгерентна експресивність — це інтенсивна виразність мовного знака, що сформувалася тільки у певному контексті, ситуації, умовах, а не в основному словниковому значенні. Актуалізація мовних одиниць відповідно до настанови (інтенції) мовця, мети, ситуації, умов робить їх експресивними, реалізуючи їх інгерентні можливості або й додаючи їм адге-
рентної (контекстної) експресії. Такі одиниці називаються експресивними засобами мови.
Поряд з поділом мови на стилі за жанрами існує ще поділ на різновиди за експресивним забарвленням, в основі якого лежить характер впливу, здійснюваного автором на слухачів або читачів. Використання певних мовних засобів може викликати у співрозмовника почуття піднесеності, урочистості, співвідносне з високим стилем, або становити нейтральну інформацію, звичне спілкування (середній стиль, нейтральний) чи бути орієнтованим на досягнення ефекту іронії, зневаги (низький стиль). Наприклад, різні емоції передаються лексичними синонімами типу говорити, балакати, казати, промовляти, ректи, гомоніти, цокотіти, лебедіти, щебетати.
При цій класифікації найчастіше виділяють такі різновиди: урочистий, офіційний, інтимно-ласкавий, жартівливий, насмішкуватий та ін.
1) урочистий (або риторичний) різновид має на меті викликати у слухачів або читачів почуття поваги, здивування, захоплення величчю подій, подвигів, осіб;
2) офіційний (або холодний) підкреслює ділові стосунки без виявлення особистої оцінки того, що викладається;
3) інтимно-ласкавий забарвлює виклад висловленням співчуття, дружньої симпатії, інтимної близькості;
4) жартівливий прагне викликати в читачів або слухачів веселий чи поблажливий сміх;
5) насмішкуватий створює негативне ставлення до зображуваного, має на меті дискредитацію, розвінчання, затаврування його.
