Висловлення - це реалізоване речення (НЕ схема, а лексично наповнена, що виражає конкретну цылеустановку, одиниця мови). Будь-яке висловлювання - це речення, але не будь-яке речення є висловлюванням. Або: одне речення може містити в собі кілька висловлювань-повідомлень. Утексті ми маємо справу не з реченнями (в термінологічному сенсі), а з висловлюваннями. Наприклад, пропозиція Студенти поїхали на екскурсію може містити в собі три висловлювання, зміст яких проявляє контекст. Відповідно можливі різні акценти (наголоси): (а не хтось інший). (а не пішли пішки). (а не на сільгоспроботи). Висловлювання бувають однооб'єктні і разнооб'єктні (в залежності від того, скільки подій відображено в його змісті).
Висловлення завжди має два компоненти, на відміну від речення, де може бути один компонент, два і кілька (головні члени і другорядні; односкладного і двоскладного речення. Компоненти висловлювання - тема і рема . Члени речення, наприклад підмет і присудок, необов'язково збігаються з компонентами висловлювання - темою і ремою
Висловлювання бувають двох типів: інформативні (в яких розгортається змістовна інформація - це пов. описового, розповідного, аргументативного, аналізуючого типів) та верифікативні (служать цілям затвердження або спростування, контраргументації - висловлювання інтерпретуючого характеру — полемічні, переконувальні, впливаючі). Функцією інформативних висловлювань - є повідомлення, вони несуть нову інформацію. Функція верифікативних висловлювань - оформити реакцію на думку співрозмовника (реального чи уявного), тобто дати корекцію або верифікацію цієї думки. Подібні висловлювання виконують функцію емоційного впливу. Інформативні висловлювання зазвичай передають фактологічну і концептуальну інформацію (в художньому тексті це -авторське бачення світу); верифікативні висловлювання ств. інформацію оціночну. У текстах різних стилів і типів мовлення знаходять застосув. специфічні групи слів, за допомогою яких мовець полегшує адресатові сприймання логіки викладу, послідовності розгортання змісту.
В розповідних текстах з їх розвитком дії у часі до таких слів належать слова з темпоральним значенням. Здебільшого це обставини: одного разу, раптом, незабаром, пізніше, за кілька днів, і т.п. типовим для описових текстів є слова з просторовим значенням - попереду, зліва справа, позаду, поблизу, трохи далі.
У текстах, де висловлено певні міркування поширеними засобами зв’язності служать слова, що вказують на послідовність певних аргументів, на характер певної частини висловлювання. Це вставні слова типу по-перше, по-друге, з одного боку, за повідомленням в пресі, навпаки, таким чином, отже, як бачимо та ін.
Дуже виразним засобом міжфразового зв’язку у тексті є речення узагальненого змісту, які вимагають переліку, ряду, однотипних фактів в подальшому викладі. Функції таких речень дуже нагадує функцію узагальнюючих слів при однорідних членах речення. Для зв’язку речень у ССЦ використовуються і члени речення, зміст яких стосується й наступних синтаксичних одиниць. Найчастіше це обставини, розташовані на початку речення, яким відкривається ССЦ. Засобом зв’язку між реченням у складі ССЦ є синтаксична неповнота за допомогою якої одне або кілька наступних речень прив’язується до попереднього. У монологічному тексті, в якому йдеться про події, виконувані одним і тим же суб’єктом пропускається підмет, що міг би бути виражений за допомогою лексичного повтору або семантичного еквіваленту, вжитого у попередньому реченні слова. Трапляється у ролі граматичного засобу міжфразового зв’язку і неповні речення, в яких відсутні інші компоненти.
