Роздум (міркування) – це аргументований тип тексту за функціонально-смисловим призначенням, що полягає в побудові ланцюга умовисновків з вибраної теми, у якому попередні судження є основою для наступних.
У лінгвістичних дослідженнях тексти-роздуми представлені різними видами (підтипами): власне роздум, визначення (дефініція), висновки, узагальнення, сентенції; пояснення, визначення і характеристики, інструкції; індуктивні й дедуктивні тексти; повні та скорочені тексти; текст-доведення, Л. М. Кратасюк. Функціонально-змістові типи мовлення як виразник текстової категорії інформативності 217 спростування, підтвердження (емпіричне доведення), обґрунтування; міркування-твердження, міркування- спостереження; міркування з прямими доказами; міркування з доказами від протилежного. Тексти-роздуми (міркування) потребують аналізу й узагальнення фактів, добору відповідних доказів; афоризмів, прислів'їв, приказок тощо.
Роздум автора може виражатися в різних формах, але він повинен обов'язково розкривати причинно-наслідкові смислові зв'язки між об'єктами, явищами та діями. Ці зв'язки й визначають суть структури тексту-роздуму: теза, докази (аргументи), висновки. Роздуми бувають повними й неповними (без прикладів та висновку); можуть орієнтуватися на різну тематику (морально-етичну, суспільно- політичну, наукову тощо); мати різне функціональне призначення – наукова, науково-популярна, ділова, публіцистична та художня сфери.
Манера авторського роздуму – стримана, урочиста, лірична, щира, іронічна та інша – позначається, насамперед, на виборі мовних засобів: лексичних (синонімів, емоційно-забарвлених та нейтральних слів); морфологічних (дієслова теперішнього часу, модальні слова, підрядні сполучники); синтаксичних (прості ускладнені речення, односкладні, неповні речення, складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними, обставинними причини й наслідку).
За функціонально-смисловою домінантою розрізняють наукові тексти констатувального, описового, аргументативного типу. Як зазначає Н.С.Валгіна, тексти констатувального типу розкривають ознаки, властивості, якості об’єктів, хід експерименту, ознаки у фазисних переходах, відображають динаміку подій, процесів . Описові тексти за типом базової інтенції повідомляють, інформують. Їх різновидами є визначення, опис-дефініція, власне опис, пояснення . Тексти
аргументативного типу представляють інформацію у формі визначення чи пояснення, доказу, власне міркування та умовиводу, вони відображають рух думки з указанням на причинно- наслідкові та умовно-часові відношення з використанням різних логічних операцій . Таким чином, текст реалізує певну комунікативну інтенцію: 1) повідомити, констатувати (опис); 2) розповісти, зобразити (оповідь); 3) порівняти, резюмувати, узагальнити (визначення, пояснення); 4) обґрунтувати, довести, спростувати (аргументація, міркування) . З погляду Н.С.Валгіної, для наукового тексту характерними є всі типи мовлення, проте ту чи іншу домінанту зумовлено характером контексту: міркування – при викладі концептуальної інформації; опис – при характеристиці об’єкта дослідження; оповідь – при розповіді про становлення наукового знання, історії відкриття тощо.
