Розмовний стиль – це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються мовці в щоденному спілкуванні. Підстилі: Власне розмовний та Розмовно-побутовий
Ознаки: З’явився в усній формі і намагається її зберегти· Має широку сферу застосування· Невимушеність· Неофіційність· Ситуативність· Спонтанність· Емоційність· Використання жестів, міміки
Серед прикметників народно розмовну конотацію мають утворення з суфіксами інтенсивності та згрубілості: -уч-/ -юч-, -ач-/-яч-, -ущ-/ -ющ-, -ащ-/ -ящ-, -аст-,/-яст- : бруднючий, поганючий, головастий, рукастий.
Дієслова використовуються найчастіше з суфіксами –ону- (хапонути), -ка- (бекати), -ть (співать) та з префіксом попо- (по показати). Розмовний стиль має дві суттєві риси, якими зумовлюється більшість його ознак. Перша з них — він з’явився в усній формі і намагається її зберегти, хоча нині поширюється і в писемній формі (епістолярії, художні твори). Друга — розмовний стиль має дуже широку сферу. Він настільки об’ємний, що, здається, не має стримувальних норм, насправді ж вони просто дуже широкі. Усна форма розмовного стилю позначилася на мовних одиницях усіх рівнів: вимові звуків і звукосполучень, лексиці, словотворі, морфологічних формах, синтаксичних структурах, будові тексту.
Оскільки розмовний стиль «обслуговує» всіх громадян суспільства, всі верстви українського етносу в їхніх щоденних життєвих потребах, то він має надзвичайно розгалужену, багату лексику. З-поміж інших стилів його виділяє те, що в ньому широко представлена лексика оцінної, емоційної, вольової
конотації і особливо — лексика зниженої конотації (просторічної, фамільярної, вульгарної, інвективної), чого не дозволяє собі жодний інший стиль.
Розмовний відтінок пейоративного забарвлення мають складні іменники з дієслівним компонентом у формі наказового способу: варивода, вернигора, вернидуб, вертихвістка, дурисвіт, жмикрут, крутивус, крутииіс, паливода, пройдисвіт, шибайголова та дієслівним коренем у ролі другого компонента:
віршомаз, блюдолиз, душогуб, пустолот. Такі ознаки розмовного стилю, як лаконічність тексту,
стислість структур, ведуть до того, що в розмові означуване слово випускається, залишається тільки те основне, що вказує на ознаку, тобто структури компенсуються і відбувається субстантивація іменників: гардеробна, душова, закусочна, приймальня, примірочна, пивна, шашлична, булочна, молочна, заливне, холодне, гаряче (страва), апаратна, артистична, прохідна, ливарний, складальний, доповідна, накладна, відпускні, квартирні, комісійні, хлібні тощо.
