Синтаксичний зв'язок, тобто формальні взаємовідношення компонентів синтаксичних одиниць, які виявляють змістові зв'язки — синтаксичні відношення — і виражені засобами мови, є вихідним і фундаментальним поняттям синтаксису. Наявні точки зору на категорії зв'язок і відношення потребують якнайдетальнішого поглиблення, розвитку.
Елементи складного утворення (на основі речень таким є складне синтаксичне ціле, або, за іншою термінологією, надфразна єдність, прозова строфа та ін.) взаємодіють між собою, тобто перебувають у таких структурних відношеннях, які спрямовані на формування змісту й функції цілого. З цього випливає, що відношення елементів являють собою їхню функціонально-змістову залежність, взаємозумовленість у мовній побудові, визначувану завданням формування її цілісного змісту і функції. Оскільки відношення спрямовані на об'єднання елементів у ціле, то на допомогу їм, для їхнього формування та виявлення, створюються зчеплення, з'єднання — зв'язки між елементами (бо якщо елементи речення, в свою чергу, являють собою складні утворення із взаємопов'язаних елементів, то взаємодія речень є і взаємодією їхніх елементів). Таким чином, зв'язки — це з'єднання елементів цілого, що виникли під дією системних відношень. З одного боку, зв'язки — це засіб вияву відношень, з іншого — це з'єднання, зчеплення, які підтримують, закріплюють системні відношення.
Виникає передусім зв'язок між елементами поєднуваних речень або між складом першого речення й елементом другого, що свідчить: певні компоненти або в цілому зміст першого речення розглядаються в другому. Це, насамперед, ланцюговий зв'язок, який полягає в спадкоємності, створюваній у лінійній послідовності спільності компонентів. Засобами ланцюгового зв'язку є повтори елементів попереднього речення, вживання синонімів до цих елементів, вказівно-замінювальних слів (він, це, цей, такий, тоді, там, тут і т. ін.), родових понять.
У розглядуваному ряді є паралельний зв'язок. Звернімося до такого його трактування: «Якщо формула ланцюгового зв'язку А → В, В → С, то формула паралельного зв'язку А → В, С → Д, де всі члени речень або тільки деякі виражені однаковими формами...»1. Очевидно, в це формулювання треба внести уточнення: де всі функціонально співвіднесені члени речення або тільки деякі з них виражені однаковими формами. Тому що без урахування функціональної співвіднесеності можна сприймати як вияв паралельного зв'язку й випадки повтору, зближення мовню форм за ланцюгового та інших видів зв'язку.
Спостереження паралельного зв'язку показує, що йогс інтенсивність не в усіх випадках однакова. Це дає змогу говорити про сильний і слабкий паралельний зв'язок. Природно, що насамперед треба віднести до розряду сильню паралельний зв'язок, який полягає в цілковитій співвіднесеності певних однофункціональних елементів поєднанш речень та ще й підкріплений повтором.
Виокремлюємо і такий різновид зв'язку — інтегративний (тобто сполучниковий), — що здійснюється з допомогою спеціальних сполучникових засобів, призначених для інтеграції елементів.
Розглянемо також текстовий зв'язок, який називають приєднувальним. Пропонується ширше найменування — корелятивний зв'язок, — яке включає також поняття приєднувального. Його спостерігаємо в тих випадках, коли друге речення, що зазнає дії компресії й тому є неповним, тісно приєднується до попереднього завдяки пристосуванню до його складу, встановленню співвіднесеності форми елемента (елементів) другого речення з елементами першого.
Лінійнийзв'язок – це зв'язок, при якому окремі речення зв'язані безпосередньо одне з одним, залежать одне від одного.
Паралельний - це цілковита рівнозначність кількох окремих речень у складному синтаксичному цілому, які в сукупності створюють цілісну картину.Пучковидний – зв'язок узагальнувального речення з кількома зв'язаними параллельно реченнями.
