Художній стиль займає особливе місце серед стилів. Він започаткував розвиток нової української літературної мови на народнорозмовній основі. Багатством засобів і довершеністю
мовлення, текстами художньої літератури художній стиль засвідчує високий рівень розвитку сучасної української літературної мови, представляє її у мовному просторі. Художній стиль є серцевиною стилістичної системи національної мови. Він активно взаємодіє з усіма іншими стилями і впливає на їх
формування та розвиток. З одного боку, в його текстах використовуються зі стилістичною метою елементи інших функціональних стилів. Це зумовлюється тим, що предметом образного зображення у художньому стилі є всі сфери людського життя — політична, правова, наукова, виробнича та ін. З іншого боку, він постійно «постачає» мовні елементи у певні жанри інших стилів. Полемічність і публіцистичність художньої творчості українських письменників відбрунькувала від
художнього стилю публіцистичний стиль (наприклад, починаючи з
давньої полемічної літератури, послань І. Вишенського, діалогів Г. Сковороди, статей І. Франка, Лесі Українки та ін.). Багатство словника художньої мови, розвиненість граматичної структури дають добру основу для термінотворення і розвитку наукового стилю.
Художній стиль широко використовує матеріал усно-розмовного стилю, але й дисциплінує його, вводить у літературні норми побутове мовлення. Усно-розмовний стиль літературної мови постійно орієнтується на норми художнього, тому що він є зразком літературних норм, еталоном мовної культури.
Художній стиль розвиває всі стилістичні засоби національної мови, які потім використовують інші стилі. Тільки художній стиль має багату систему стилістичних колоритів — офіційного, урочистого, піднесеного, книжного, інтимного, дружнього, жартівливого, іронічного, фамільярного, саркастичного,
сатиричного. Через авторське образне бачення художній стиль есте- тизує матеріал практичної мови і закріплює за мовними одиницями стильові й стилістичні значення.
Художній стиль охоплює широку сферу використання. Це індивідуальна і колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.
Основне призначення художнього стилю — впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості
та естетичні смаки.
Головними ознаками художнього стилю є образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображуваність (конкретію-чуттєве живописання дійсності — людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень). У художньому стилі все подається через призму соціальної орієнтації, світогляду, інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора) і все зображуване спрямовується на особистість читача (слухача). Тому в художньому стилі (зокрема,
в художніх творах) крім об’єктивності реального світу існує і суб’єктивність сприйняття його людиною.
Основні мовні засоби — багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак). Для зручності стилістичного аналізу мови художнього твору можна використати його хронотопні (часопросторові) ознаки, за ними відшукувати й умовно виокремлювати та групувати мовні одиниці, якими художньо зображуються ці ознаки. Однак, оскільки, як писав М. Бахтін, часові та просторові ознаки можуть перехрещуватися і
зливатися, «час тут згущується, ущільнюється, стає художньо зримим; простір же інтенсифікується, втягується в рух часу, сюжету, історії. Прикмети часу розкриваються у просторі, і простір
осмислюється й вимірюється часом», але у художньому тексті з волі автора одночасно народжуються візуальні (зорові), акустичні (слухові), тактильні (дотикові), смакові, одоративні (запахові), рухові, сферичні та інші чуттєві й синкретичні мовні образи, за якими майже безпомилково вгадується час, місце, простір, дія тощо.
У художньому стилі повною мірою представлені тропи та стилістичні фігури: метафора, метонімія, синекдоха, порівняння, епітет, парономазія, гіпербола, персоніфікація, алітерація, асонанс, анафора, повтори, синтаксичний паралелізм, еліпс, неповні речення
Оскільки в текстах художнього стилю можуть використовуватися всі функціональні типи мовлення (опис, розповідь, міркування) і всі можливі їх комбінації, то відповідно можуть використовуватися всі семантико-граматичні типи речень, внутрішньо- і зовнішньосинтаксичних зв’язків, ритмомелодики висловлень
та текстів.
Жанрово-стильове розшарування художнього стилю настільки широке, різноманітне і суттєве, що в науці іноді говорять не про один художній стиль, а про художні (белетристичні) стилі. Від творчої особистості письменника, його ідейио-естетичної концепції, світобачення залежить образна система, архітектоніка твору, нахил до вибору й організації тих чи інших мовних засобів, внутрішня художня трансформація їх у тексті.
