Худо́жній о́браз — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність. Предмети та явища навколишнього світу відбиваються у свідомості людини під впливом реальної дійсності, в певних образах, що виконують звичайну роль у процесах пам’яті, уяви, мислення.
Виникають у свідомості людей сприйнятої за допомогою органів чуття. Вони є копіями, відбитками дійсності.
Образи зберігаються в пам'яті і можуть бути відтворені уявою.
Але, окрім образа-уявлення у свідомості виникає й глибший образ-узагальнення як складна форма мислення, що вбирає до себе загальне та особливе. Таке узагальнення є основою художнього образу, який відбиває реальний стан співвідношення форми й змісту життєвих явищ, несе в собі все естетичне багатство дійсності. На думку Ю. Борєва, художній образ — це таке узагальнення, яке розкриває в конкретно-чуттєвій формі суттєве для ряду явищ.
Значення: На основі образів пам'яті митець створює нову, доповнену, реальність — художній образ, який, у свою чергу, викликає у свідомості людей (слухачів, глядачів) низку уявних образів.У художньому творі образ виступає на перший план, і через нього пізнається значення, думка, ідея. Ознаки образу: предметність, змістове узагальнення та описовість, образи деталей, обставин. змістові образи: індивідуальні, загальнолюдські. Класифікація за об’єктом зображення: образи-персонажі, образи-пейзажі (картина літнього поля в новелі «Intermezzo», образи-речі (мотовило у повісті «Кайдашева сім'я»), образи-емоції (Моя втома у новелі «Intermezzo»), образи-поняття (ганьба, честь…), образи-події (розгортання конфліктів у творі), образ-інтер'єр, образ-символ (Україна, доля у Т. Шевченко), образ-алегорія.
Мовний образ.
Найбільша і, мабуть, найдавніша група мовних образів — це тропи, або слова, вжиті в переносному значенні. Тропи насичують нашу мову ми вживаємо їх майже в кожному реченні, не помічаючи їхньої образності, принаймні, не фокусуючи на ній уваги. Образність загальновживаних тропів справді трохи зітерта, і лише конкретний мовець, наділений даром слова, здатен її оживити чи відновити. Для прикладу, додамо до звичного вислову «дощ іде» ще одне слово: «дощ іде спотикаючись», ;Найчастіше вживані, можна сказати головні тропи — це епітети, порівняння і метафори. Усі вони утворюються внаслідок переносу значення, але цей перенос відбувається по-різному, тому і виділяються різновиди тропів.
Епітет — вид тропа, який утворюється шляхом перенесення ознаки одного предмета на інший, тому епітет — це означення, але — художнє означення.
Порівняння — один із найбільш поширених тропів, образ, утворений зіставленням у теперішньому часі (на наших очах) двох предметів чи явищ. Порівняння поширені уфольклорі, більшість з них має давнє походження.
Метафора — це часто уособлення, персоніфікація, прояв антропоморфізму чи анімізму. Але художнім засобом вона стає тоді, коли вживається без віри в реальність перетворення.
Поширені різновиди метафори — метонімія, синекдоха, перифраз. Різновидом метонімії є також антономазія і асоціонім. Антономазія — заміна загального поняття (як правило, людської якості) власною назвою: Цицероном назвати красномовну людину.
Асоціонім — загальне поняття, вжите як власна назва: Добро, Зло, Любов. Пишучи з великої літери будь-яке слово, письменник виділяє його в тексті, надає йому особливого значення, урочистості.
До тропів належить також іронія. Цей образ базується на тому, що слову різними способами надається значення, протилежне загальновживаному.
Інколи до тропів відносять також гіперболу (перебільшення) і літоту (применшення).
Символ — образ, утворений на вертикалі мови способом актуалізації широкого кола значень.
Алегорія — образ, утворений способом збирання в конкретному понятті понять абстрактних. Тому алегорія чимось подібна досимволу, а ці поняття доволі часто вживаються як синоніми: вони складаються з одного слова і мають однакову структуру: конкретне і абстрактне значення взаємодіють. Алегорія — наче вивернутий символ.
Неологізм — нове слово, утворене автором, як правило, за законами словотворення, які існують у мові.
Художнєслово – багатозначне; письменник створює образи, граючи значеннями і поєднаннями слів, використовуючи оточення слова в тексті і його звучання, – все це становить художні можливості слова, яке є єдиним інструментом письменника або поета. Це все складає засоби художньої виразності у тексті
