«Георгіки» - поема в чотирьох книгах. Головна тема першої книги - рільництво, другої - садівництво, третьої - тваринництво, четвертої - бджільництво. Поема складається з ряду практичних порад, що чергуються з описами природи й епізодами різного змісту. Кожна книга починається з молитовного звертання до богів і похвальної промови до заступників поета - Мецената та імператора Августа. Отже, перша книга, після коротенького викладу цілого змісту, звертання до Вакха, Церери. фавнів, дріад та до інших богів і ще до нового бога - цезаря, який може наказувати і суходолові й морям і вже тепер (живий) повинен навчатись вчувати благання смертних (к. 1-41), переходить до правил рільництва: як треба орати та угноювати землю, які умови забезпечують високий урожай, які існують сільськогосподарські знаряддя (опис плуга), як розподіляються роботи хлібороба за частинами року, як стежити за небом і визначати за прикметами годину, які дні сприятливі або несприятливі для окремих робіт. Робиться екскурс у недавнє минуле: розповідається про страшні явища природи, що прорікали смерть Юлія Цезаря. З приводу цього - знову звертання до богів (в. 497-514), щоб вони допомогли Августові, якому доводиться порядкувати тоді, коли «жорстокий Марс лютує на всім земнім просторі». [433]
У другій книзі, після вступу - короткий курс садівництва. Кожне дерево потребує для себе відмінного догляду, ґрунту та клімату; далі йде епізод, присвячений ушануванню Італії (див. нижче уривок, в. 136-176). Дуже докладно зупиняється поет на догляді за виноградом та оливковим деревом. Книга закінчується зображенням щасливого життя хлібороба (див. нижче уривок 2-й, в. 458-542).
Зміст третьої книги - незвичайний для поетичного опрацювання (в. 8-9). Це - тваринництво: як розплоджувати племінних бугаїв та жеребців, як доглядати їх та різну іншу худобу: кіз, овець тощо. Все це з'ясовує поет, перемішуючи свої поради епізодами про бій биків (в. 219-241), про життя пастухів у жаркій Лівії та в холодній Скіфії (в межах її від Істру-Дунаю до Меотійського озера - Азовського моря (в. 339-383)]. Кінець книги присвячений описові епізоотії (в. 474-566).
Починаючи четверту книгу звичайним звертанням до Мецената і зазначаючи, що й «старанною обробкою незначного сюжету можна заслужити немалої слави»,-', поет каже в ній про бджільництво, про влаштування пасіки, про життя бджіл і про догляд за ними. З приводу хвороб бджіл у великому епізоді оповідається про пастуха Арістея, який утратив усіх своїх бджіл, а в це оповідання вставлено знову-таки оповідання Протея про Орфея та Еврідіку. Ще раз згадавши наприкінці про великі вчинки цезаря Октавіана Августа, поет кидає побіжний погляд на свою поему і зазначає місце й час, коли і де її складено.
