«Буколіки» Вергілія містить 10 еклог, які можна розділити на два типи: еклоги власне буколічні і еклоги алегорично-буколічні. Перші зображують поетичні змагання пастухів двустишиями (III буколіка), чотиривіршами (VII) і цілими піснями (VIII). Еклоги алегорично-буколічні (I, IV, IX, X) алегорично виражають громадські та філософські ідеї під вуаллю розповіді про щастя пастуха Тітіра, облагодіяного «юним богом» (I буколіка), викладається п’яним силенам космогонії, пророцтва про народження немовляти-Спасителя світу ( IV).
Образи «Буколік» типові для «пастушачої» поезії всіх часів. У еклозі II зображується любовне млість в оточенні густого лісу, фіалок, маків, нарцисів, кориці, лавра, айви, каштанів, мирта, лілій. Співають цикади, ящірки ховаються від спеки в траву, ходять стада овець і козенят. Вергілій живописно представляє затихле, нерухоме море і сонце, що заходить. У еклозі III увагу читача привертають букові кубки, на яких вирізані лози, плющ, людські обличчя. Еклога V «Буколік» являє собою пісню про смерть міфічного пастуха Дафніса серед ніжних квітів, привітною природи і вірних друзів. У всіх цих буколіки немає і натяку на політику чи філософію. Їх зміст – чисто любовне.
Але, як уже згадувалося, Вергілій не мине в деяких з своїх буколіки «громадських» тенденцій. На початку еклоги VI поміщено посвята проконсулу Цизальпінської Галлії Альфену Вару, який допоміг Вергілію під час аграрних смут. Еклога X адресована одному Вергілія, автору елегій і видному політику Корнелію Галлу. Галл зображений тут, подібно пастухам, сумуюче про любов посеред розкішної природи. Галл згадується і в еклозі VI разом з Гесиодом. У еклогах III і IV співчутливо згадується інший видатний політик і письменник серпневої епохи – Азіній Поллион.
Вергілій широко використовує в «Буколіках» міфологічні мотиви. У еклозі IX підпилий Сильний, підтримуваний сатира, співає про виникнення світу із землі, води, повітря і вогню, про появу тверді, лісів, звірів, сонця і дощів. В інших віршах збірки згадуються наяди, німфи, музи, боги Вакх, Юпітер, Аполлон, міфічний співець Орфей та інші.
Особливе значення має зміст IV-й буколіки. Тут Вергілій говорить про народження якогось чудесного немовляти, який принесе з собою загальний мир: земля буде сама давати людині все необхідне, припиняться війни серед людей і взаємне поїдання звірами один одного, загинуть отруйні змії і рослини – запанує новий золотий вік. Загадковий сенс цієї буколіки породив безліч тлумачень. Всі гадали про те, що за немовля мається тут на увазі. У двох місцях «Буколік» прослизає політичний елемент, тісно пов’язаний з особистою біографією Вергілія. У еклозі I пастух Тітір, що отримав назад свою конфісковану садибу, з благоговінням згадує того «бога», який допоміг йому повернути її. Інший зображений тут пастух – Мелибеи – з важким серцем залишає свою ділянку, відібраний солдатами. Тут маються на увазі земельний переділ, строєний в Італії Октавіаном Августом за рішенням Другого тріумвірату і протекція, надана Октавіаном Вергілію, чия земля спочатку теж була конфіскована, але потім повернена власникові за наказом імператора. Натяки на це містяться і в IX-й буколіка.
