Відповідно до смаків того часу, Теренцій не був оригінальний; зразком для себе він обрав головним чином грецького комедіографа Менандра, не переводячи його, втім, буквально, і запозичуючи цілі сцени в інших грецьких письменників, наприклад у Аполлодора. У мистецтві складати свої п’єси за творами двох авторів або по двом творам одного і того ж автора (так звана контамінація) Теренцій досяг значного майстерності, але це вказує, разом з тим, на недолік у поета власної винахідливості.
Твори Теренція чинності рідкісної випадковості дійшли до нас, їх всього 6:
«Дівчина з острова Андроса» (Andria),
«Свекруха» (Hecyra),
«Карає сам себе» (або Самоистязатель) (Heautontimorumenos),
«Євнух» (Eunuchus),
«Формион» (Phormio; ім’я звідника в п’єсі);
«Брати» (Adelphae).
Ці п’єси, перераховані в хронологічному порядку, були вперше поставлені на римській сцені в період часу з 166 по 160 р. до н.е. Найбільший успіх мала п’єса «Євнух», яка дана була двічі в один день і отримала премії.
Дуже холодно, навпаки, була прийнята публікою «Свекруха». Під час 1-го і 2-го її уявлень народ вважав за краще залишити театр і дивитися канатних танцюристів і гладіаторів. В даний час найбільш витриманим твором Теренція як по ходу дії, так і по виробленню характерів визнаються «Брати». Успіх «Євнуха» у римської публіки слід пояснювати деякими пікантними подробицями цієї п’єси, герой якої переодягався євнухом і в цій якості був присутній під час купання своєї коханої. Після постановки «Братів» в 160 до н. е. Теренцій здійснив подорож у Грецію, з якого вже не повернувся: він помер у 159 до н. е., 25 або 35 років від роду[1].
П’єси Теренція згідно з тим суспільством, в якому обертався поет, відрізняються значно більшою чистотою і благородством мови, ніж комедії Плавта. Склад Теренція був настільки витончений, що вороги поета розпускали чутки, ніби йому допомагали в складанні комедій Сципіон і Лелій. Поряд з цим Теренцій прагне уникнути в дію усього особливо непристойного. Велика увага, мабуть, звертав він на вироблення характерів дійових осіб, які в більшості випадків набагато витриманим, ніж типи Плавта.
Натяків на римську життя у Теренція немає ніяких. Ця риса його комедій найбільш сприяла живучості творів майже до XIX століття. П’єси Теренція могли головним чином подобатися обраній публіці, а не маси. Похвали їм ми читаємо в античному світі у таких авторів, як Цезар та Цицерон. Близьке знайомство з Теренцием виявляють Горацій, Персій і Тацит. Ще в давнину комедії Теренція потрапили в школи і стали надбанням вчених грамматіков, які писали до них різного роду тлумачення.
