пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

40. Римський театр. Творчість Плавта.

Римський театр. Подібно до Греції, в Римі драматичні вистави вла¬ штовувалися тільки в різні релігійні свята або у зв’язку і якимись урочи¬ стими поліями. Точний час їхнього виникнення визначити неможливо за браком даних. Світського харак-теру вистави набули приблизно в IV ст. до н. е . коли за них почали відповідати не представники колегії жерців, з члени міського магістрату, й актори виступали вже не в храмах, а в якихось театральних спорудах. Найдавнішими святами вважалися Римські, або Великі, ігри (у вере¬сні) на честь бога Юпітера, вони супроводжува-лися величними процесі¬ ями та змаганнями. З III ст. до н е. були встановлені Плебейські ігри (у листопаді), на яких із 240 р. ло н. е почали вже регулярно ставити коме¬ дійні та трагічні вистави. Наприкінці гого ж сторіччя запроваджено ігри на честь бога Аполлона (в липні), а потім — Великої матері богів Кібели. шо називалися Мегалесійськими іграми (у квітні). Пізніше за всіх з'яви¬ лися ігри богині Флори, шо славили пробудження природи (Флореалії в кінці квітня — на початку травня). Загальна тривалість цих свят сягала 76 днів, з яких 50 відводилися на драматичні вистави Ігри влаштовува¬ лися на кошти міста й тих посадових осіб, які відповідали за їхнє прове¬ дення, і супроводжувалися пишними маніфестаціями, різними весело¬ щами. боями хижаків чи гладіаторів на аренах цирку, виставами в теат¬ рах Про перші театральні будівлі нам нічого невідомо Суперечливі дже- релз засвідчують, шо спочатку споруджувалися тимчасові дерев'яні теат¬ ри. шо розбиралися після закінчення свят. У II ст. до н е нібито почали робити постійну сцену й амфітеатр, у якому всі глядачі стояли. Сцена являла собою лва-три будиночки, перед якими й розгорталася дія. Прос¬ тір. шо в грецькому театрі називався «орхестрою* (тобто місцеперебу¬ вання хору), зберігся і в римському театрі, але тепер він призначався лля «високих» глядачів — сенаторів та інших привілейованих осіб (сучасний «партер»). Інші глядачі спочатку стояли, а потім сиділи в амфітеатрі. Бо¬ ротьба за «сидячі місця» тривала майже століття, римський сенат уперто не хотів їх дозволяти як споруди непотрібні й такі, шо розбещують сус¬ пільство. Незважаючи на популярність драматичних вистав, перші ка¬ м'яні театри з'явилися лише в 55 р. до н. е. (Гнея ГІомпея в Римі), пізні¬ ше — ше три театри. їхня місткість була досить великою — до 15 тис. глядачів. Усі театри оснащувалися досить складною для тих часів техні¬ кою. шо давало змогу змінювати декорації, піднімати чи спускати завісу, створювати різні сценічні ефекти. Слід зауважити, шо трохи раніше по¬ чалося будівництво й окремих ам-фітеатрів (цирків) для боїв рабів-бестіа- ріїв з хижаками чи гладіаторів. Місця в театрах не визначалися, нумеро¬ ваними були лише ряди й сектори. Акторські групи складалися здебільшого з чоловіків-гірофесіоналів, вільнонайманих і навіть рабів. До акторів ставшійся і презирством — їх могли піддавати тілесним покаранням за погану гру, штрафували, не до¬ пускали до участі у виборах, призову на військову службу тошо. Проте римляни відрізняли великих акторів від ремісників і високо їх шанували

 Авторитет акторів особливо зростає з установленням Імперії. Римські актори спочатку масок не мали, оскільки театральні примі¬ щення були невеликі, тому значна роль приділялася мімічній ірі. Але і І ст. до н. е. маски знову входять у моду, тим більше шо значно розши¬ рилися стіни самих театрів. Традиційними стають маски, запозичені $ нової аттичної комедії: лихваря-звідпика, парасита, доброчесної гетери, юнака й старого, особливо — хитрого раба. Найпопу-лярнішими серед плебсу були дотепні комедії. Всі спроби зробити традиційними трагедійні вистави закінчувалися цілковитою не¬ вдачею. Трагедії ставили, апе їх відвідували дуже неохоче, серйозні сю¬ жети просто не сприймалися. Можливо, давався взнаки недостатній рі¬ вень підготовки римлян, та й проникнення в міфо-логічні історії було значно поверховішим, ніж у Греції. Серед глядачів панувало захоплення зовнішньою, показною стороною вистави, шо витісняла драматичний конфлікт, їх найбільше цікавили грубий комізм, буфонада, не завжди цензурні вирази. Тонка інтрига, справжня акторська гра, самий пафос трагедії часом замінювалися грубим натуралізмом: сцену використовува¬ ли навіть для виконання смертних вироків, страта інколи ставала части¬ ною сценічної дії. Тому не тільки героїко-міфологічна трагедія класиків грецької літератури, а й римська історична трагедія — претекстата — майже не були популярними. Так само як і серйозна нова аттична комедія, а та¬ кож твори тих римських авторів, які наслідували її принципи, зокрема п’єси Теренція. А от легка, невимушена й весела комедія Плавта з її опти¬ мізмом, життєрадісністю і брутальними вихватками героїв легко знаходи¬ ла свого глядача. Вона отримала назву пийата (комедія плаща). З І ст. ло н. е. популярною стала й комедія тогата (togata), дія якої розгорталася в Італії, а персонажі носили римський одяг — плащ (гогу) і розмовляли латинською мовою. Тоді ж на сцені утвердилася старовинна народна фарсова комедія на побутові теми ателлана (aiellana). Свою на¬ зву вона дістала від найменування містечка в області Кампанія — Ател- ла. В ній діяли постійні герої, одна поява яких на сцені вже викликала сміх: дурнуватий і ненажерливий парубійко Макк, хвалькуватий і обме¬ жений телепень Буккон, наївний і простуватий старий Папп, хитрий горбань-пройдисвіт Доссен та ін. Літературна обробка цієї сільської ателлани породила особливий жанр, який мав незмінний успіх. Зберег¬ лася велика кількість фрагментів подібних ателлан, назва яких була по¬ в'язана з діями головного героя («Макк-трактнрник», «Макк-дівчина», «Паші-орач». «Всиновлений Буккон» тощо). Ателлана відрізнялася від звичайної комедії сміливістю критики певних потворних соціальних явиш, висміюванням застарілих форм римського життя, захоплення гре¬ цькою мовою (актори розмовляли соковитою народною мовою). У цей же час основою деяких комедій стає і народний мім, невелика п’єса соціально-побутового змісту. Це був єдиний жанр, у якому дозво¬ лялося виступати жінкам, актори в ньому з'являлися без масок

 

Особливості давньоримської комедії і творчість Плавта. Тит Макций Плавт (254-184 рр. До н.е.) - найбільший давньоримський комедіограф - був професійним актором. Спираючись на традиції грецької новоаттіческойкомедії, він не був простим наслідувачем і надав римської комедії специфічні національні якості, сприяв формуванню особливостей самої театральної техніки Риму.

Повністю до нас дійшли 20 комедій Плавта ("Амфітріон", "Скарб", "Вакхіди", "хвалькуватий воїн", "Псевдол", "Бранці", "Канат" та ін.), Всі вони належать до жанру так званої паліатив ( комедії плаща). Дія римської паліатив переносилося в Грецію, характери в ній настільки ж стабільні, як і типи новоаттіческойкомедії (хвалькуватий воїн, скупий звідник, гетера, послужливий раб, безсовісний і нахабний паразит тощо), постійно використовувався прийом контамінації (перенесення ситуацій з різних давньогрецьких п'єс у художню тканину паліатив).

Плавт збагатив (новоаттичну) комедію соковитим і яскравим комізмом, ввів музику, спів, танці, ліричні номери і буфонаду (грубі лайки і бійки). Він прагнув зміцнити чесноти республіканського Риму, уїдливо висміюючи найманців, які раптово збагачуються під час грабіжницьких воєн. Плавт критикує невігластво, марновірство, жадібність ("хвалькуватий воїн").

Психологічно глибше комедія "Скарб", в якій розкрита розтліває сила золота: вперше у світовій літературі створено образ скнари, що розриває заради золота і багатства сімейні і родинні зв'язки, що втрачає людську подобу. Але за законами комедійного жанру, який передбачає перемогу добра, старий Евкліон повертається до себе раніше і віддає нещасливий скарб в придане дочки.

Дійшли до нас комедії Плавта можна розділити на три групи: комедії характерів, комедії з сімейного життя і комедії-фарси, причому деякі з них сам Плавт визначав терміном "трагікомедія". Політично помірний, він ніколи не піднімався до критики основ римського рабовласницького ладу, обмежуючись нападками на лихварство, спекуляцію, сутяжництво. Оптимізм Плавта спирався на патріотичне піднесення і висловлював дух підприємливості, що охопив широкі верстви римського суспільства у зв'язку з переможним завершенням Пунічних воєн. Комедії Плавта зробили помітний вплив на європейських драматургів - Шекспіра, Мольєра, Островського. Дія У Плавта Відбувається в Греції, Однак у його комедіях ми виявляємо Різноманітні римські елементи

Ця "Романізація" Позначається вже в самій типології плавтовских персонажів і їх поводження

Перший актКомедії Плавта, як правило, Експозиційний. У другому й третьому актах – зав'язка, інтрига, а В останньому – розв'язка

Гумор – стихія Плавта. Він володіє "набором" прийомів, що сходять до италийс-кому фольклору, до мімів, фесценнинам, ателлане. До цих прийомів ставить-ся Перевдягання; мниме божевілля; нерозуміння один одного. Комедії Плав-та Близькі копереттам. Іноді вони нагадують "буфонаду

Мистецьки вибудовується Діалог – найголовніший елемент комедії Він наповнений всіма відтінками "живого розмовного мовлення. Серед прийомів: Гра слів, комічні неологізми, метафори; гіперболи Комізму служить і Змішання грецьких і римських елементів


28.01.2018; 20:37
хиты: 117
рейтинг:0
Общественные науки
науки о гендере и сексуальности
половое воспитание
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь