Існують різні підходи до періодизації римської літератури. В основному виділя-ють два основних етапи:
Перший етап - це література епохи Республіки. Він складається з трьох періодів
Перший - архаїчний, або долітературний; він представлений зразками фольклору.
Другий - рання римська література (Ш - перша половина II ст. До н.е.) відзначено появою перших римських письменників, що поклали початок найважливіших видах римської літератури. У цю епоху жили поети Лівій Андронік, Невій, Плавт, Енній, оратор Аппій Клавдій Сліпий і історик Квінт Фабій Піктор. З усіх перера-хованих вище письменників повне уявлення можна скласти лише про одне - про Плавта, від якого до нас дійшло двадцять комедій.
Третій період - література періоду громадянських воєн. У цей час творять майстра слова, які працювали в різних жанрах: оратор Цицерон і поет-лірик Катулл, історик Юлій Цезар і Лукрецій, творець філософського епосу «Про природу речей». Література цього періоду характеризується такими творами, які стали класичними не тільки у римській, а й у світовій літературі.
Другий етап - література епохи Імперії. Тут також можна виділити три періоди.
· Перший - література «століття Августа», так званого «золотого століття». Він представлений сузір'ям блискучих імен, серед яких Вергілій, Горацій і Овідій.В цьому столітті активний розвиток отримує поезія, для якої характерні з одного боку, патріотичні теми, з іншого боку - любовні мотиви
· Другий період - це час I ст. - Початок II століття н.е., «срібний вік», коли творили філософ і драматург Сенека, прозаїк Петроній, автор роману «Сатирикон», байкар Федр. З одного боку, послеавгустовская епоха не випадково названа «срібним віком». Літератори, досить самобутні, в майстерності, масштабності, глибині поставлених проблем, поступаються своїм попередникам, таким, як Вергілій, Горацій і Овідій. З іншого ж боку вони характеризуються своїми безперечними досягненнями і своєрідністю. По-перше, письменники вже у меншій мірі залежні від грецького впливу, розвивають римські художні форми.. По-друге, в літературі «срібного століття» політична проблематика відходить на другий план. Тепер, на відміну від епохи Республіки, втручання у політичну боротьбу було небезпечно. По-третє, зросла увага письменників до проблем етики, до поведінки людини. Це було закономірно, оскільки у той час громадяни відчували слабкість свого стано-вища, непередбачуваність долі. По-четверте, в літературі отримав розвиток рито-ричний стиль, з'явилося пристрасть до пафосу, патетики, при порівняно неглибо-кому змісті. Художня проза набувала ритмічність, зближалася з поезією, її стиль ставав барвистим, пишним. По-п'яте, в літературі посилився інтерес до побуту, до приватного життя окремої людини, який віддалявся від державних і громадських справ. Ускладнюється мистецтво психологічної характеристики і портрета.
· У третьому, заключному періоді римської літератури, найпомітніша історична постать - Апулей, творець римського роману, автор знаменитого роману «Золотий осел».
У цілому ж, римська література, особливо в епоху Імперії, поступається грецької, в глибині естетичного аналізу і своєю масштабністю.
