Першою відмінною рисою римської літератури в порівнянні з грецькою є те, що це література набагато більш пізня і тому набагато більш зріла. Отже, римська література виступає на світовій арені принаймні на 400-500 років пізніше грецької. Рим міг скористатися вже готовими результатами вікового розвитку грецької літератури, засвоїти їх досить швидко і грунтовно і створювати на цій основі вже свою власну, набагато більш зрілу й розвинену літературу. З самого початку розвитку римської літератури відчувається сильний грецький вплив.
Другою особливістю римської літератури є те, що вона виникає і розцвітає в той період історії античності, який для Греції вже є часом занепаду. Це був період еллінізму, тому й говорять про загальний елліністично-римськомий період літера-тури та історії.
Еллінізм характеризується великим рабовласництвом, це створювало в області ідеології, з одного боку, з рисами універсалізму, а з іншого - з рисами крайнього індивідуалізму, з дуже великою диференціацією духовних здібностей людини. Отже, римська література є переважно література елліністична.
Третя особливість є більш пізнього походження і елліністичної природи. Римська література відтворювала еллінізм надзвичайно інтенсивно, у великих і широких масштабах і в набагато більш драматичних, гарячих і гострих формах. Так, на-приклад, комедії Плавта і Теренція, хоча формально і є наслідуванням новоантич-ної комедії, наприклад Менандру, але їх натуралізм і твереза оцінка життя, їх використання навколишнього побуту і драматизм їх змісту є особливістю саме римської літератури.
Щоб зрозуміти, в чому оригінальність римської культури, треба зрозуміти не тільки те, що створили римляни, але й те, як поєднувалося своє і чуже, створюючи нову єдність.
Тому, перш за все, треба зрозуміти, що поєднувало, а що відрізняло римську культуру від грецької, тобто зрозуміти внутрішню диференціацію античної куль-тури, бо грецький вплив був дуже великим і особливо в галузі художньої культу-ри. З греками римлян поєднувала ідеологія цивільної громади з певною шкалою цінностей:
єдність усіх членів громади;
зв’язок блага однієї особистості з благом колективу;
ідея верховної влади народу (влади поліса).
визначення абсолютної влади голови (військового керівника, глави сім’ї, батька);
мужність;
вірність;
сувора дисципліна та порядок.
Невипадково саме римляни дали цивілізації світу чітку систему правових норм та адміністративного керівництва.
Тобто головне розходження між римлянами та греками було в розходженні ідеа-лів: суворий республіканський у римлян та епікурейський (радісний) у греків.
