пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

29. Походження і структура давньої аттичної комедії .

Походження: Давня комедія остаточно сформувалася як жанр в Аттиці, зокрема в Афінах, у 480-х рр. до н. е. Точні дані про її походження відсутні, тому ця проблема, як і по­ходження трагедії, є досить складною. Очевидно, появі комедії також сприяли кілька факторів і джерел. Першим, можна вважати народні свята на честь бога Діоніса. Арістотель у «Поетиці» з упевненістю стверджує, що комедія ви­никла «від заспівувача фалічних пісень» і була «зображенням усього порівняно поганого в людині». Що ж собою являли згадувані Арістотелем фалічні пісні? Як, ким і коли вони виконувалися? Це пісні, що їх заспівували під час сільських свят землероби на честь бога Діоніса, коли вже починалася нестримно весела й буйна карнавальна час­тина урочистостей. Їх виконувала процесія селян, які вже добря­че почастувалися Діонісовими дарами, тобто вином. Усе це супроводжувалося співом розгульних, часто сороміцьких пісень, непристойність яких була зумовлена традиціями самого обряду. Ця збуджена й галаслива юрба ряджених йшла по полях, захо­дила в селища, де її зустрічали натовпи святкуючих, частина яких також приєднувалася до процесії. Під час її руху могли розігрува­тися примітивні сценки, а якщо зустрічалася інша процесія, то виникали жартівливі суперечки чи сварки. З рядів ряджених лу­нали іронічні чи сатиричні вигуки, непристойності, когось нази­вали на ім’я і соромили чи висміювали. Подібний веселий натовп гуляк називався по-грецьки «комосом». Звідси виникло слово «комодіа», наше — «комедія». Згадують учені й друге можливе джерело походження цього жанру, також пов'язане з Діонісовими святами й сільськими піс­нями, у яких дотепно і гостро висміювалися вади та якісь прикрі вчинки чи дії конкретних городян. У результаті досить частих конфліктів між містом і селом, коли добросусідські стосунки між ними переривалися одвертими сварками і ворожнечею, з’явилася традиція, за якою вольності, що допускалися на Діонісові свята, вночі переносилися до міста. Безперечно, така спроба пояснити виникнення комедії виглядає наївно, але самий факт наявності подібної форми боротьби з кривдниками цілком міг прислужитися появі викривального начала в комедії. Особливістю нього і подібних до нього «осоромлень» окремих осіб було те, що здійснювалися вони колективом людей. Тради­ція надавала цьому колективу право висміювати чи висловлювати відверту думку про конкретного індивіда. Ще одним джерелом комедії могли стати народні жартівливі сценки фарсового характеру: вони висміювали псевдолікарів, дурнуватих багатіїв, чужинців-шахраїв, обдурених дружинами чо­ловіків тощо. Подібна балаганна сценка спершу мала на меті ли­ше потішити глядачів, примусити щиро посміятися. Значну роль у звеселянні людей відіграв і новий герой-блазень, який, можли­во, перейшов з гомерівських поем. З часом такі фарсові сценки почали набувати характеру уїдливих памфлетів — ознака, прита­манна давній комедії. Зі зростанням соціального розшарування суспільства вони ставали дедалі гострішими й соціально актуаль­нішими, а потім і безпосередньо почали торкатися злободенних політичних конфліктів. Структура: Трагедія, що виникла на півстоліття рані­ше, напевно вплинула на композицію комедії. Вона також почи­нається з прологу, у якому накреслюється тема всієї п’єси і майбу­тнього словесного змагання персонажів. Їхня гра нагадує фарсову дію і має на меті заінтригувати глядачів. За прологом іде народ, вихід хору на орхестру. Хор у комедії складався з 24 хоревтів і поділявся на два півхори, у кожного був свій корифей. Пісня першо­го півхору називалася одою, другого — антодою. В комедії досить часто вони виконувалися до одного-двох десятків разів. Інколи додавалися строфи й антистрофи, в них пісня півхорів завершу­валася декламаційно-речитативним втручанням корифея. Часом, десь усередині п’єси, коли актори зникали у скене й хор лишався один на орхестрі, виконувалася парабаса: хор скидав маски і робив кілька кроків до глядачів, корифей звертався до них з великим монологом, так званим анапестом, а півхори після нього співали кіль­ка своїх пісень. Тобто парабаса ніби ставила хор поза межі виста­ви, що підкреслювалося зняттям масок. Після пароду починалися епісодії — діалоги персонажів, у які з піснями втручався хор. Між епісодіями часто вмішувався слове­сний двобій двох головних дійових осіб — агон, найсерйозніша частина комедії, головною його темою ставали актуальні політич­ні проблеми, вирішенню яких і присвячувалася вся комедія. Ін­коли агон поділявся на дві половини — у першій його перемо­жець зазнавав поразки. Хор і корифей у політичній дискусії учас­ті не брали, вони лише оцінювали чи критикували дії тієї чи іншої сторони. Останньою частиною комедії був ексод («вихід») хору з орхестри.


28.01.2018; 20:37
хиты: 689
рейтинг:0
Общественные науки
науки о гендере и сексуальности
половое воспитание
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь