Поема дає можливість чітко уявити особистість самого поета. Він постає простою, мудрою і працьовитою людиною, яка, глибоко шануючи роботу землероба, сама звикла до суворих умов життя, важкої фізичної праці, хоч часто вона дає жалюгідні результати. Свій твір Гесіод адресував Персу, якого хоче залучити до корисної праці, і з цією метою дає низку настанов. По суті ж поема являє собою зведення правил народної мудрості, які має виконувати середній беотійський селянин. Тобто поет звертається до такого землероба, у якого вже є ділянка землі, хата з добром, пара волів. Поет не приховує труднощів, пов’язаних із сільськогосподарськими роботами, часом він взагалі досить песимістично оцінює все життя селянина. Попри пануючу в суспільстві несправедливість, невідповідність витрачених зусиль плодам роботи, поет усе ж єдиний вихід із скрути бачить у важкій і часом невдячній, але чесній праці, яку все одно поважає, любить і цінує, а працелюбність уважає чи не найголовнішою доброчесністю людини. Поему «Роботи й дні» можна умовно розбити на чотири частини. У першій Гесіод після звернення до брата розповідає йому кілька притч і одну байку, мораль яких — у світі панують несправедливість, неправда, і людські справи на землі безперервно погіршуються. Друга частина поеми, яку можна назвати «Поради», прославляє правду, без якої люди не можуть жити. Інша справа, шо в буденному житті вона дуже часто порушується «царями», але поет нагадує, шо безсмертні боги пильно стежать за їхніми діями. Ідея справедливості стає у Гесіода вищим етично-моральним принципом. Вже в першій частині Гесіод неодноразово звертається до Перса, закликаючи його прислухатися до правди і до корисних порад. Гесіод засуджус насильство, несправедливість, прославляючи доброчесність людини, її уміння слухати поради. Особливо він вихваляє схильність і прагнення людей до роботи, яка відганяє голод. Лише праця може допомогти придбати багатства. Поет із презирством ставиться до ледарів і нероб, протиставляючи їм працьовитого трударя. Гесіод радить Персові уникати поширених пороків: ніколи не зазіхати на чуже багатство, не знущатися зі слабких і немічних, з пошаною ставитися до старих батьків і взагалі шанувати старість, допомагати нещасним сиротам, ніколи не забувати приносити жертви богам. Решта цієї частини — короткі афористичні думки, не пов’язані між собою сентенції (можливо, деякі з них здавна вже були прислів'ями), а всі разом — прояв глибокої народної мудрості. Усі вони спираються на життєвий досвід багатьох поколінь землеробів. Інакше кажучи, Гесіод створює для селянина досить компактний моральний кодекс поведінки в житті, якого той має дотримуватися в умовах страшного «залізного віку». У всіх цих практичних і моральних порадах якоюсь мірою віддзеркалюється і внутрішній світ самого поета, звичайного беотійського селянина, тільки значно мудрішого за інших, з його практицизмом, недовірливістю, хитрістю, жадобою до збагачення, з його мораллю і забобонами тощо. Поміркованість такого селянина видно з його ставлення до сусідів. А з ними він будь-що хоче налагодити хороші взаємини. Є в нього і ряд серйозних застережень, шо виникли, мабуть, як результат негідних дій Перса. Передусім попереджає, шо багатство слід здобувати чесним шляхом, працею, насильство користі не принесе і рано чи пізно, але буде покаране. Крім того, особливо він застерігає віл захоплення легковажними жінками, які становлять для чоловіка велику загрозу і можуть легко зруйнувати його добробут. Тема основної, третьої, частини поеми охоплюється першою половиною її назви — «Роботи». Йдеться про ті роботи, що їх повинен виконати селянин протягом чотирьох сезонів року. Гесіод не обіцяє Персові легкої праці й великих успіхів, навпаки, попереджає про важкі умови сільськогосподарських робіт. Говорячи гро роботи, Гесіод має на увазі виключно сільський труд, навіть не згадуючи про працю ремісників численних професій, яких у Греції на той час уже було багато. Огляд робіт позбавлений послідовності. Починає Гесіод свою оповідь про них з весни, коли всюди розпочинається оранка земель. Давши побіжно кілька настанов про необхідність добре працювати, він переходить до робіт осінньої пори. Тобто в поета виникає ідея завчасного планування. Щоб виростити хороший урожай, уже з весни про це слід потурбуватися і готувати його запланованими роботами. А коли хліба визріли, то їх слід швидко скосити, висушити та обмолотити на току, висипати в підготовану посудину, сховати та ще й завести собаку — охоронця від «сплячої вдень людини». Радить він, коли слід обрізати й обкопувати виноградні лози, як готувати виноградні грона для давлення, якого віку треба купувати биків, коли брати бездітних наймита і служницю тощо. Поради Гесіода мають найрізноманітніший характер. Трапляється, шо він сам визнає свою некомпетентність у якомусь питанні і ... все-таки радить. Гесіод не фахівець «у справах морських», і все ж низку порад щодо часу відплиття корабля, його підготовки і спорядження, місця, де можна зерно вигідно продати, він докладно подає. І неодноразово попереджає про небезпеку морських плавань, шо не зупиняє людей, охоплених жадобою наживи. Даючи вказівки, Гесіод виходить із прикмет природи, яку чудово знає. Практичність поета виявляється і в останніх рядках цієї частини, що містять житейсько-повчальні та моральні настанови і часом торкаються інтимного життя людини. Так, Гесіода хвилюють проблеми, пов’язані зі створенням юнаком нової родини, з вибором дружини, одруженням. Він підходить до цього дуже серйозно, вважаючи, що чоловік повинен спочатку придбати ділянку землі, збудувати житло і лише тоді вводити до нього молоду дружину. Коли Гесіод радить брати дівчину, яка «живе щонайближче», то виходить із того, шо взявши її здалеку, юнак не знатиме вдачі дівчини. А якщо вона живе поблизу, тобто є дочкою сусіда, то юнак з дитячих років грався з нею та іншими дітьми й тому все про неї йому відомо. Піклується поет і про майбутнє молодої родини — в ній має бути лише один син — спадкоємець землі. Як що ж буде два (як у батька Гесіода), то братам доведеться землю ділити навпіл, а на вдвоє меншій ділянці сім’ю вже важко прогодувати. Як і попередня, третя частина також містить ряд повчально-афористичних сентенцій, декотрі з яких є, мабуть, народними прислів’ями. У заключній, четвертій, частині поеми розгортається тема, пов’язана з другою половиною назви — «Дні». Посилаючись на судження народу, Гесіод перелічує дні, щасливі й не щасливі для початку тієї чи іншої роботи. Визначені завдяки спостереженням багатьох поколінь, ці дні в стародавні часи були єдино відомим своєрідним календарем для землеробства, який зумовлював порядок сільських робіт. Гесіод називає «священні» дні — «перед першим числом і четвертим», сьомий день, а також восьмий і дев’ятий. Та особливо «чудові для людських звершень» одинадцятий і дванадцятий дні. Але тринадцятого дня не можна починати сівбу, хоч він придатний для саджання городніх рослин тошо. Безперечно, на переліку хороших і поганих днів відбився вплив забобонів, що виникли у значно давніші й примітивніші періоди існування грецького суспільства. У часи життя Гесіода і в пізніші періоди існування Еллади поема «Роботи й дні» була надзвичайно популярною, конкуруючи з епосом Гомера, в усі часи її вивчали у школах. Правдивість житейських істин, сконцентрованих у ній, її проста і зрозуміла кожному селянинові мова зробили поему його вірним порадником, у якому він знаходив не тільки напівзабуті істини, відповідь на те, як, шо і коли робити, але й моральну підтримку в житті. Гесіод використовує розмір епічних поем — гекзаметр, але його мова відрізняється від гомерівської. Тут немає тих яскравих зображальних засобів, якими користувався Гомер. Суто ділові поради і настанови Гесіода вимагали лаконізму, стислих форм, простоти й чіткості у викладенні думки, адже йшлося про буденне життя, працю і мораль звичайного селянина. У поемі «Роботи й дні» вже немає могутніх міфологічних героїв, величних богів Олімпу, не вирішувалася доля окремих героїв, племен і народів, відповідно немає і пафосу героїки, високого стилю, особливих художніх прийомів. Гесіод обома ногами стоїть на землі, пише про землю і тих, хто її обробляє. Гесіод, мешканець села, виявив себе тонким знавцем та уважним спостерігачем природи. Увесь його твір — свідчення глибокого розуміння поетом природних явиш, його прагнення поставити їх на службу людям.
