Акцентуація характеру (лат. accentus- наголос) - надмірне вираження окремих рис характеру та їх поєднань, яке є крайнім варіантом норми і межує із психопатією.
Виникнення акцентуацій характеру, прояви специфічної для них поведінки є наслідком впливу спадкових, психологічних і соціальних факторів.
Типи акцентуацій характеру підлітків
Типології акцентуацій характеру ґрунтуються на клінічному (психіатричному) і психологічному підходах. Клінічний підхід передбачає гіпертимний (постійно піднесений настрій, який лише зрідка змінюється спалахами агресії), циклоїдний (період коливання настрою і життєвого тонусу. У період піднесення настрою циклоїдним дітям властиві ознаки гіпертимного типу), лабільний (мінливістю настрою, який передусім залежить від зовнішньої ситуації, песимістична налаштованість на майбутнє, свої перспективи.)., астено-невротичний, сенситивний (діти надзвичайно вразливі, боязливі, у них різко виражене почуття власної неповноцінності), психастенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий типи акцентуацій характеру (типологія А. Личка); психологічний - гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, тривожно-педантичний, інтровертований (замкненість, відстороненість від навколишнього світу, нездатність чи небажання встановлювати контакти з людьми, знижена потреба у спілкуванні), збудливий (часто мають поганий настрій, вони здебільшого є похмурими, роздратованими, озлобленими), демонстративний (егоцентризм, безмірне прагнення уваги і співчуття до себе)., нестійкий типи (патологічна слабкість волі) (типологія К. Леонгарда).
