Соц ст. розвитку: засвоєння соц норм, соціалізація особистості; індивідуалізація; дитина є суб’єктом учбової діяльності; дитина вчиться формувати взаємостосунки з іншими дітьми; формується самосвідомість, самооцінка, самоконтроль.
Провідною діяльністю молодшого школяра стає навчальна діяльність, яка з першим кроком до школи опосередковує систему його стосунків з навколишнім світом. Але мине чимало часу, поки молодший школяр опанує її. Це не відбувається стихійно, як у минулому під час оволодіння грою, а потребує його великих особистісних зусиль, допомоги дорослих, насамперед педагога. Отже, діти молодшого шкільного віку спершу надають перевагу навчанню як суспільно-корисній діяльності взагалі, потім їх приваблюють окремі види навчальної роботи (читання, письмо, малювання), пізніше вони починають самостійно перетворювати конкретно-практичні завдання на навчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності. Педагогові важливо зберегти та зміцнити інтерес дітей до навчання. Він повинен знати, які мотиви є най-значущішими для молодшого школяра,організовувати з урахуванням цього навчання.