Криза трьох років — це рубіж між раннім дошкільним віком — один з найбільш складних моментів у житті дитини. Це розпад, перегляд старої системи соціальних відносин. Як вважав Д.Б. Ельконін, криза 3 років — це криза соціальних стосунків, а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого "Я". Ельза Клер виділила 7 характеристик кризи трьох років: негативізм (дит відмовл підкор вимогам дорослих), вередливість (дит наполягає на своїй владі), гонорливість (протест проти порядків, які існують вдома), своєвілля (прагненя до емансипації), знецінювання (знецін старих правил поведінки), протест-бунт, деспотизм (дит жорстоко проявляє владу над дорослими).
Криза трьох років являє собою значну зміну взаємовідносин, які існували до цього часу між дитиною і дорослим. У кінці раннього віку виникає тенденція до самостійної діяльності, яка знаменує собою те, що дорослі більше не закриті для дитини предметом і способом дій з нею, а нібито вперше розкриваються перед нею, виступають як носії зразків дій і відносин в навколишньому світі. Феномен "Я сам" означає не лише . виникнення зовні помітної самостійності, але й одночасне відділення дитини від дорослої людини.
