Криза психічного розвитку - явище загострення псих суперечностей, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми.
Людина може переживати як нормативні, вікові кризи, так і ненормативні. Вікові кризи мають типовий характер, тому що характериз однаковими віковими рамками перебігу, чинниками та симптомами.
Хронологічно вікові кризивизначаються межами стабільних періодів: криза новонародженного ( до 1 міс.), криза одного року, уриза трьох років, криза семи років, підліткова криза (11-12р.), юнацька криза.
Ненормативна криза психічного розвитку виявляється як явище загострення суперечностей психіки людини, спричинене складними, несприятливими життєвими обставинами. Ненормативні кризи мають непланований і автономний щодо вікових криз характер.
Зміст та причини вікових криз ґрунтовно розроблені щодо етапів становлення особистості, тоді як переживання криз розвитку впродовж дорослості лише вивчається. Більшість психологів вказує на типовий характер так званої кризи середини життя, яка розгортається приблизно в 40 років і пов'язується з аналізом та оцінкою особистістю життєвих досягнень.Переживання кризи дітьми та дорослими супроводжується різною симптоматикою: діти – вперті, конфліктні, неслухняні, тривожні, а дорослі відчувають спустошеність, безнадійність, знецінення життєвих здобутків, руйнування життєвих цінностей.
