Для одного з найвизначніших представників українського романтизму Амвросія Метлинського козацькі часи були добою національної гідності (поезії «Бандура», «Степ», «Спис», «Козак та буря», «Козача смерть»); героїчні характери історичного минулого протистоять нікчемним персонажам сучасного авторові періоду. Тема колишньої слави козацтва, гіркого смутку за тим, що назавжди відійшло, звучить у творчості Амвросія Метлинського.
НАПРИКЛАД: У баладі «Козачая смерть» поет з жалем стверджув: там, «де недавно козак гомонів, його кінь тупотів», тепер тихо, спокійно. І постав перед нами «степ-земля», що «рідну й нерідну кров допиває», поле бою, рясно вкрите трупами. А проміж трупами, вмираючи, старий козак із сином розмовляє. Трагедійність ситуації пояснюється запитаннями сина. Болять йому рани, важко помирати, не нажившись, не долюбивши, далеко від матері, від рідних.
Сам Метлинський намагається розбудити приспаний патріотизм сучасників через призму історії, може, навіть присоромити їх за бездіяльність і байдужість, хоче нагадати про красиву, свідому смерть козаків за Батьківщину. Яскравим прикладом є ‘’Козача смерть’’, ‘’Гетьман’’, ‘’Зрадник’’.
