В основі балади – легенда про церкву, що провалилася під землю разом із дзвонами після того, як не стало списа і рушниці.
Жанр романтична балада.
вид:фольклорно – історична.
Тема:розповідь про героїчне минуле, яке втрачається у часі.
Ідея:гнівне заперечення пасивності, животіння людини. ; утвердження активної громадянської позиції: людина мусить жити повнокровним, повноцінним життям, а це можливо за умови свободи людини.
Основна думка: Таких без слави й жалю, як сміття/З-проміж людей смерть вічна вимітає,/Нема про нього на світі чуття/Нема й могили - в землю западає.
Проблематика: захист рідної землі;вірність національному обов’язку; історична пам'ять.
Пафос.: висоий патріотичний.
Мотиви: народні мотиви з мотивами суто романтичними – мотивами сердечної туги (журби) і навіть мотивами “світової туги; історичної самотності держави; сюжет: розповідь ченця про славне історичне минуле Києва, його велич і славу.
Фабула: слава Києва-столиці – особиста слава козака – відсутність національної ідеї – поява підземної могили.
Мова твору.
Мова автора – мова наратора – ліричного очевидця подій.
Мова персонажа представлена переказаним монологічним мовленням розповіді ченця.
Художня мова: тропи
порівняння «плачуть, мов з печалі»; епітети: старий же він козак, в чужій крові ; смерть вічна ; персоніфікація: Київ панував, Пішли під землю дзвони і пропали, смерть вічна вимітає;
метафора: Поки жили козак, списи й шалбюки церківця запала
гіпербола: Його церкви аж хмари зачіпали ,Котрі ще ляха й унію видали;
тавтологія Та і старий, старий же він козак; метонімія Давно, давно вже Київ панував;
градація: Поки жили козак, списи й шаблюки; евфемізм Так і в чужій крові пополоскав він руки . Символ: церква, спис, шабля, могила.
Поетична синтакса: інверсія - була і Січ; Казав мені один чернець Аанфора звукова і словесна: Нема про нього на світі чуття, Нема й могили - в землю западає!" Так далі слави вже йому не стало!Та на Дніпрі ж таки була і Січ...Так споминать не дуже б то пристало;Та не сьому-таки наша і річ, еліпса: Давно, давно вже Київ панував: Його церкви аж хмари зачіпали,
Ампліфікація: "У Києві всьому, всьому зачало; градація: Поки жили козак, списи й шалбюки. Образна система: чернець як узагальнений образ українського народу; збірний образ «козак, списи й шалбюки» як ідентифікатор козацького духу.
Віршування: силабо – тонічна, п’ятистопний ямб із пірихієм. каталектика 2-4, акаталектика 1-2, цезура після 5 складу у 3,4. клаузула- чоловіча 1-3,жіноча 2-4. рима:1-3 – неримовані рядки, 2- 4: точна, банальна, проста, жіноча, одногрупна дієслівна. римування авав – перехресне. строфа катрен.
Звернення українських романтиків до минулого не було випадковим. Поштовхом до нього стали збірники народних пісень М.Максимовича, збірники дум і пісень ‘’Запорожская старина’’, видана І.Срезневським, у яких переважали пісні та думи про історичне минуле українського народу, його боротьбу проти іноземних загарбників. Українським романтикам була близька історична спадщина і Лівобережної України-Гетьманщини, і Правобережної-гайдамаччина.