Початок 19ст. визначається новим етапом розвитку реалізму, названий натуральною школою, характерними особливостями якої стало художнє зображення «натури», тобто повсякденного способу життя. Саме під впливом цієї школи й формуються в творчості Гребінки процеси демократизації тематики. Проповідь гуманізму щодо бідних, сатира на правлячі верхи виявлялася не так яскраво, як у М. Гоголя чи І. Тургенєва, проте письменник ішов сласним шляхом.
Проза Гребінки характеризується аналітичним методом відкриття болячок суспільства, точністю описів, вибором демократичного героя, прагненням викликати співчуття до нього. Переважно Гребінка прямо звертається до читача, що робить художню розповідь достовірною, підкреслює спільність устремлінь автора й головних персонажів.
Наприклад, у повісті «Кулик», автор зображує примітивні інтереси, підлабузництво, кар*єризм, поєднані з жорстокістю і самодурством, усвідомлення своєї безкарності, чванство і деспотизм, що притаманні Макарові Петровичу Медвєдєву, Юліану Астаф*євичу Чурбинському, які живуть за принципом: «живи себе да толстей!». Панство викривається й осуджується від імені громадської думки й свідомості, прибивається до ганебного стовпа стриманим, але принциповим громадянським пафосом, який проймає весь твір.
Гребінка гармонійно поєднував пафос симпатії і співчуття до бідної людини, поваги до її гідності з викривальним осудом, спрямованим проти сильних світу цього та зла, яке вони здійснювали щоденно.
