Важливу роль відіграла «казка» П. Гулака-Артемовського і в розвитку байкового жанру в Україні. Це була, по суті, перша літературна (віршова) байка, написана із свідомою орієнтацією автора на фольклорні, демократичні джерела, на традиції народної сміхової культури, на живу розмовну мову.
У 1819 р. П. Гулак-Артемовський опублікував в «Украинском вестнике» дві байки — «казку» «Солопій та Хівря, або Горох при дорозі» і «побрехеньку» «Тюхтій та Чванько». У першій з них поет, з одного боку, у лукаво-в'їдливій формі висміює панську нікчемність та егоїзм, недотепність і обмеженість деяких сучасників (зокрема В. Каразіна), що захоплювалися безглуздими прожектами господарських нововведень («як локшину варить для війська із паперу»). У «казці» наявні реалістичні зарисовки селянського побуту, яскраві розмовні діалоги, фольклорні елементи, зокрема приказки і прислів'я тощо, але загалом вона поступалася «Панові і Собаці» художньою майстерністю. Ця «казка» написана у тій же бурлескно-комічній манері, однак «простакуватість» у стилі (багатослів'я, вульгаризми та ін.) виявилася значно різкіше.
Байка-казка:
-етнографічно-побутові подробиці;
-яскраво окреслені персонажі;
-розлога композиція, ускладнена відступами та описами;
-уповільнений сюжет;
-психологічні деталі;
-введення діалога;
-лайливі слова, просторіччя, натуралістичні вислови, вульгаризми.
У 1819 в «Укр вестнике» була опублікована байка-казка «Солопій та Хівря», або горох при дорзі», літературним прототипом якої є байка Красіцького «Горох при дорозі».НЕ вдаючись до сліпого копіювання твору Красіцького, Гулак Артемовський увиразнює комізм і конкретизує деякі ситуації, підкреслє життєвість образів.
