За жанром «Енеїда» І. Котляревського - це епічна, бурлескно-травестійна переробка епопеї римського поета Вергілія:
Якщо попередники і сучасники укр. Поета основну увагу приділяли висміюванню персонажів і ситуацій оригіналу, то Котляревський на перший план висунув травестування, «перелицьовування» героїв античної епопеї.
травестійна - бо автор переодягнув античних героїв Вергілієвої «Енеїди» в українське вбрання, переніс їх в історичні умови українського життя ХVІІІ ст.(побут козаків-запорожців, українського панства, чиновників та пpостих людей);
бурлескна - бо події і люди змальовуються в жартівливому, знижувальному тоні.
Використав традиції:
герої-комічної поеми (започаткована в ХVІІ ст. Н.Буало – “Налой”):
“низький сюжет”;
боги-олімпійці (як ознака героїчної епопеї);
орієнтація на класику щодо композиції і словесного оформлення.
українську бурлескну традицію ХVІІІ ст.:
апокрифи (“Ходіння Богородиці по муках”);
легенда про Марка Проклятого;
твори дяків-пиворізів.
Жанр травестійної поеми в світовій літературі
“Енеїда” – хвалебна пісня, ода про Енея.
Вергілієва поема завдяки чітко виявленим політичним тенденціям користувалася великою популярністю: поетизувала божественне походження влади
ßßß
зразок для європейських національних епосів.
Вергілієва “Енеїда” була вдалим об”єктом для пародіювання, гумористичних переробок і травестування завдяки:
зручній сюжетній схемі;
помітним окремим неузгодженням в ній;
деякій схематичності у трактуванні образу головного героя