В українській філософській думці виділяється етап раннього Просвітництва, яке виникає в епоху зародження капіталізму (перша чверть XVIII століття.). Українське Просвітництво мало своїм ідейним підґрунтям як власні, так і запозичені ідеї французьких просвітників — Вольтера, Дідро, Руссо, Ламетрі, Монтеск'є, Маблі та ін.
Напрям характеризується поширенням ідей класичного західноєвропейського Просвітництва, а також утвердженням в Україні двох типів ідеології Просвітництва:
1. Ідеологія дворянського Просвітництва, яка виражала інтереси міщан та сил, що були зацікавлені у розвитку освіти і науки, техніки.
2. Етико-гуманістичний напрям .Цей напрям найповніше втілює Григорій Сковорода. Він відкидає і феодалізм, і капіталізм, заперечує матеріальний інтерес і накреслює шлях до щастя людини через моральне вдосконалення, духовне просвітлення. Згодом, у першій половині XIX ст. ідеї Просвітництва становили основний зміст суспільно-політичної діяльності романтиків.
У основі Просвітництва лежало прагнення надати людині можливості та "мужності користуватися власним розумом" Ідеї: рівності,свободи,блага і вільного розвитку особистості,віра у перетворюючу силу розумуі освіти, за допомог.якого можна було зробити сусп.гуманним. Нормою людської поведінки є потреби природної людини.Ідеї просвітництва і просвітительського реалізму найвиразніше відшуковуємо в « Супліці до пана іздателя» Г.Квітки-Основ*яненка, де худ твір несе у собі «і звичайне,і ніжненьке,і розумне,і полєсне».
Для прикладу, ідеї просвітництва в поемі «Енеїда» : гуманізм, повчальність.
