Спадщина Миколи Костомарова-епіка – значна за обсягом і неоднорідна тематично, жанрово, стильово. Він одним із перших серед романтиків почав культивувати історичну прозу, зокрема історико-біографічний жанр ("Історія Росії в життєписах визначніших її діячів", "Кудеяр"), використовуючи докладні знання кожної епохи, фактів з життя славетних історичних осіб, національних героїв і менш відомих постатей, котрі привернули його увагу насамперед участю в історичних процесах етноконсолідації.
Митець і вчений, Костомаров за справжність до подробиць включно у змалюванні життя і діяльності, характерів та побуту історичних осіб, колориту показових для певної доби персонажів на тлі конкретних суспільних обставин, в оцінці наслідків подій і вчинків та в розумінні перспектив, у естетичних засобах виразності. Романтична і реалістична, белетристика Костомарова має в основі детальну і багату історичну конкретику, достовірно відтворює не тільки реалії, але й дух епохи, на що письменник особливо звертав увагу.
У прозі, як і у всій творчості, Костомаров цілеспрямовано опрацював коло тем, сюжетів, ситуацій, які художньо явили національну своєрідність українців, витворили модус національної ідентичності. Він належить до перших творців інтелектуальної історичної прози: історико-біографічних повістей, історико-побутових картин, хронік, сцен, оповідань ("Історія Росії в життєписах найвизначніших її діячів", "Холоп", "Кудеяр", "Скотской бунт").
