У Петропавлівський фортеці М. Костомаров написав драму «Крємуций Корд» (1849), в основу якої поклав події часів Римської імперії з алюзіями в російську дійсність. Вустами мужнього, чесного історика Кремуція автор засуджував тиранію, беззаконня, урядовий терор, холопське плазування перед деспотами.
Заснована на стилістичному прийомі алюзії, тобто натятку, російськомовна драма ідей «Кремуцій КорД» писалася під враженням від слідства в справі Кирило-Меодіївського товариства. Хоча п’єса заснована на історичному факті- судовому процісі, а її дія віднесена в 25 р. н. е., проте «Кремуций Корд» не є чисто історично-побутовим твором. У зіткненні благородного й непохитного, у відстоюванні істини історика, республіканця й демократа Кремуція Кордата батька народів Риму тирана Тіберія з усією згаєю його фаворитів і донощиків відчуваються реалії життя самодержавної Росії, атмосфера реакції часів Миколи І. В особі Корда можна побачити до певної міри
автобіографічну основу. Драматург-новатор позачасовою драмою "Кремуций Корд", водночас осторогою і натяком, порушив проблему вченого-громадянина й упокореного тираном суспільства, передбачив пандемію донощицтва й репресій, зміління історичної науки у державі тоталітарного типу.