Боровиковський свої романтичні твори писав у новому стилі, розбудував жанрову систему української поезії, надавши творчості національної виразності та своєрідності. Він увів нові мотиви й теми, зокрема, з історичного минулого, створив тип романтичного героя, розвинув художню культуру нашої поезії, врешті, збагатив українське байкарство.
Першим виявом свіжого ліричного таланту Боровиковського стала балада «Маруся». Незважаючи на запозиченість фольклорно-літературного сюжету, цей твір переріс в оригінальний за своїм соціальним Грунтом та національною неповторністю високохудожній твір.
Поет і далі культивував баладні форми – «Ледащо», «Чарівниця», «Вивідка». Автор свідомо йшов шляхом літературного фольклоризму.
Вагомим у творах Боровиковського є етногафічний елемент. Наприклад, у баладі «Чарівниця» наявні докладні поетичні описи ворожіння циганки, народного весільного обряду. Основні функції цих та інших фольклорно-етнографічних компонентів – автентичне відтворення обставин народного життя, побуту, звичаїв у межах піднесеного українськими романтиками народознавства й «родинолюбія» та – вужче – витворення ліризму.
Своїми національно виразними й художньо майстерними баладами Боровиковський прилучив українську поезію до розвитку європейського романтизму, став зачинателем тих тем, стилістики, форм літературно-фольклорного синтезу.
