У Петербург він привіз рукописи своїх байок, де намагався їх видати ( з’явл. книжка байок «Малоросійські приказки», яка мала успіх, і була у 1836 перевидана). Окремою книжкою вийшов переклад «Полтави» з присвятою Пушкіну.
Багато виступає у прозових жанрах російською мовою ( друк у журналах і альманахах; окремими виданнями вийшли «Рассказы пирятинца» 1837, «Путевые записки зайца» 1844.
Із 1838 – вчитель рос. мови і літ. у Другому кадетському корпусі, в інституті корпусу гірничих інженерів.
Петербурзький перiод життя Є. Гребiнки – це перiод його активної лiтературної дiяльностi. Вiдвiдуючи популярнi лiтературнi салони i влаштовуючи вдома лiтературнi вечори, Є. Гребiнка познайомився (а з деким i подружив) з багатьма дiячами росiйської культури, серед яких були О. Пушкiн, В. Бєлiнський, В. Даль, I. Панаєв, Ф. Толстой, В. Бенедиктов, П. Єршов, майбутнiй петрашевець М. Момбеллi. Через художника I. Сошенка в 1837 р. вiн познайомився з Т. Шевченком i допомагав викупу поета з крiпацької неволi. Є. Гребiнка пiдтримував дружнi й лiтературнi зв’язки з українськими письменниками: Г. Квiткою-Основ’яненком та П. Гулаком-Артемовським, Л. Боровиковським, В. Забiлою, О. Афанас’євим-Чужбинським, лiтературному дебюту яких вiн сприяв.
Перебуваючи в центрi лiтературного життя, Є. Гребiнка розробив багато планiв щодо органiзацiї українських перiодичних видань та публiкацiї творiв українських письменникiв, зокрема I. Котляревського.
Ранi твори Є. Гребiнки з рукописних журналiв не збереглися. Лише деякi з них, доопрацьованi письменником пiзнiше, друкувалися в журналах та альманахах 30-х рокiв: вiрш «Рогдаев пир» публiкувався в «Украинском альманахе», уривки перекладу пушкiнської «Полтавы» в «Московском телеграфе» (1831).
На початку 30-х рокiв Є. Гребiнка друкує деякi власнi байки в альманахах, зокрема такi досконалi, як «Будяк та Коноплиночка», i «Пшениця» в знаменитому альманасi «Утренняя звезда», 1833 р., випускає їх окремим виданням – «Малороссийские приказки» (1834). Тодi ж з’являються його вiршi та оповiдання росiйською мовою.
Петербурзьке життя мало великий уплив на подальшу творчість митця. Зокрема тут треба виділити зв'язок прози Гоголя та Гребінки. Спільне відбивається у загальній тональності зображуваного. Гребінка описує зовнішню недосконалість світу, проектує або співвідносить із внутрішнім світом тих, хто мешкає в такому убозтві. Гоголь проектує сатиру на зовнішню реальність. Чиновництво зображується без симпатії. Для Гребінки питомо українське, праслов’янське ставлення до природи, для Гоголя, - християнське.
Російськомовна поезія: тематичне коло ширше. Провідний мотив: роздуми про покликання та суспільну роль поета: “Недуг”, “Скала”, “Утешение” – відчутний вплив Пушкіна і Баратинського.
Переспіви українських народних пісень: познайомити росіян “с прелестными чувсвати нашей родины” (“Казак на чужбине”, “Кукушка”).
Переважна більшість поезій – поетизація кохання Þ підгрунтя – народний ідеал вірності, щирості, взаємного кохання.
