Повість «Конотопська відьма» найкращий гумористичносатиричний твір Г. Квітки Основ'яненка Сатира Григорія КвіткиОснов'яненка тісно пов'язана з традиціями «Енеїди» І. П. Котляревського і розвитком сатири М. В. Гоголя. У змалюванні дійсності КвіткаОснов'яненко широко використовував усну народну творчість — казки, прислів'я, приказки, повір'я та перекази. У сатиричних творах письменник висловлював народні погляди на всіляке лиходійство, жадібність, користолюбство.
У сюжеті твору майстерно переплітаються реалістичні картини із фантастикою. Для того щоб правдиво показати суспільне життя, взаємини українського панства і козацької старшини кінця XVIII століття, письменник вдало використав усну народну творчість, повір'я і звичаї українців. Головних героїв повісті, сотника Забрьоху і писаря Пістряка, ріднить зневага до трудового народу, пияцтва, зажерливість, самодурство. Микита Забрьоха своє сотенство не заслужив, а успадкував. Недолугий, нечесаний, невмитий, дурнуватий Забрьоха мав необмежену владу не тільки над сотнею, а й над усім населенням Конотопа. Він був неотесаний, грубий і зовсім неписьменний. Та й рахувати дяки--вчителі навчили його лише до тридцяти. Без писаря Забрьоха не міг дати ради своїй сотні, а тому в усьому покладався на Пістряка і в усьому підкорявся йому. Залишившись без писаря, сотник брутально лаяв козаків і кричав. Забрьоха сліпо вірить Пістряку, коли той порадив не йти у військовий похід, а потопити відьом, за що полковник звільнив сотника. Таким само обмеженим і безпорадним виступає Забрьоха і в особистому житті. . Письменник висміює хабарництво, яким не гребують усі посадовці. Сотник про хабарі говорить, як про явище абсолютно звичайне. Щоб одружитися з хорунжівною, Забрьоха ладен піти на будьякий злочин. Сотник Забрьоха — дурний дармоїд. Усі його думки крутяться навколо смачної їжі, горілки і сну. Образ Забрьохи уособлює усю бундючну козацьку старшину, яку письменник гостро висміює. Мова Забрьохи пересипана грубістю, лайками. В образі Пістряка втілено найогидніші риси козацької старшини: шахрайство, паразитизм, користолюбство. Писар, використовуючи своє службове становище і дурість сотника, верховодить у Конотопі. Він різними хитрощами намагається скинути Забрьоху з сотенства, щоб самому посісти його місце. Писар зневажає козаків, глумиться з селян, вимагаючи хабарів; жінок, які зневажили його залицяння, звинувачує у відьомстві і наказує топити у ставку. Мова писаря плутана, пересипана
незрозумілими церковнослов'янськими і канцелярськими словами. У повісті немає жодного позитивного образу. Другорядні персонажі показані в негативному плані: Халявський інтригує і мітить на місце сотника; його дружина Олена зраджує чоловіка; її брат хорунженко — п'яниця і ледар.
