У спадщині П.Гулака-Артемовського є дві балади, «Твардовський» 1827 і «Рибалка» 1827, надруковані у «Вестнике Европи»
--Український поет ніколи не прагнув до точного відтворення оригіналів західноєвропейських творів, адже його переспіви- наново створений оригінальний текст.
-- П. Гулак-Артемовський береться за балади, щоб спробувати, чи можна українською мовою, що розвивалася в бурлескному напрямку, передати почуття "ніжні, шляхетні, піднесені". Він ввів в українську літературу жанр романтичної балади.
--«Твардовський» — досить вільна переробка балади А. Міцкевича «Пані Твардовська», створеної за популярним у слов'янському фольклорі переказом про пана (козака)-гульвісу, що запродав душу чортові. Традиційний фольклорний сюжет А. Міцкевич опрацьовує у романтично-гумористичному стилі, зрідка пересипанім простонародною лексикою.
--Автор дає підзаголовок «Твардовський:Малоросійська балада». --Змінюються ролі польських героїв-персонажів(на перший план висунуто Твардовського, його розваги) --Дія переноситься в Україну --Вводяться народнопоетичні ремінісценції, елементи комізму, що надають баладі оригінального, українського забарвлення.
--Автор зупиняється на відтворенні епізодів про виконання чортом трьох бажань Твардовського.
-- Сюжет розробляється в бурлескно-травестійній манері.
Основним засобом естетичної оцінки цього образу є сміх, насамперед травестійно-розважальний. Гулак-Артемовський вдало використовує стильові прийоми (символи, гіперболізовані метафори, звукописи, емоційний розмовний діалог тощо), просторічну лексику, згрубілі вирази й ідіоми.
Балада написана коломийковим віршем, однак вище від надання їй «простонародного» характеру Гулак-Артемовський не піднявся. Цьому заважала передусім ще досить сильна в українській літературі й у творчості самого автора бурлескна стихія. І все ж «Твардовський», зберігаючи деякі жанрові прикмети балади (драматично-напружений сюжет з елементами незвичайності, казковості, експресивність оповіді тощо), засвідчував потяг до романтичних пошуків відбиття фольклорними засобами образності окремих сторін предметного, об'єктивного буття.
