Котляревський використав мандрівний сюжет про подружню невірність, але переосмислив його. Зберіг лише успішне сценічне, але не використав того, що було б негативним з моральної точки зору. П'єса економна в плані театральної вистави: прості декорації, одна дія, чотири персонажі. Письменник використав народний анекдот про невірну жінку, але надав новий зміст темі та образам.
Фабула не повторює сюжету будь-якого літ. або фольклорного твору, хоч є подібність у деяких ситуаціях. В центрі уваги водевілю є питання моралі,етики й побуту.
Основний конфлікт водевілю побудований на побутовому матеріалі,взятому драматургом з життя сучасного йому села. Своїм твором Кот.показує, що аморальність іде від панівного класу. Так, чиновник Фантик з презирством говорить про простий люд, цурається своєї бідної матері, заводить любовні інтриги.
Мова п’єси характеристична. Чиста народна укр мова Тетяни й Михайла дала змогу Кот. відтворити нац.. характери укр народу, з його мораллю, побутом, розумінням своєї гідності. Нац-ним і соціальним відщепенцем є Финтик, який говорить мішаною, суржиковою мовою. Комічна мова солдата Лихого.
Ознаки просвітницького реалізму:
v елементи соціального аналізу;
v сатиричне зображення суспільних звичаїв і писаря Финтика;
v застосування родової типізації при творенні образу Финтика;
v охоплення причиннових зв”язків між особою і середовищем;
v розгортання дії в екстремальних обставинах.
Ознаки сентименталізму:
v протиставлення “освіченим” людям людей “природних”, псевдоінтелігентним міщанам – морально здорових селян, чиновницьким звичаям – моралі простолюду;
v пошук естетичного ідеалу серед представників “природного стану”;
v ідилічне, ідеалізоване зображення селян і селянського життя;
v піднесення до ідеалу доброчесної почуттєвості;
v особливості поетики, запозичені з комічної опери (“мораль” про доброчесну почуттєвість, “перевиховання” Финтика).
Жанрова природа
Водевіль
Коріння українського водевіля - у невеликих комічних операх кінця ХVІІІ ст. (“Нещастя від карети”, “Збитник” Я.Княжніна; “Мельник, чаклун, дурисвіт і сват” О.Аблесімова тощо).
Водевіль характеризується такими рисами:
v невеликий обсяг та мала кількість дійових осіб;
v в основі – сюжет з анекдота, нескладного за темою, або цікава інтрига з гострими ситуаціями, що пов”язані з переодяганням персонажів, нагромадженням життєвих непорозумінь, випадковостей, в які потрапляють персонажі в родинному побуті або в колі своїх знайомих;
v дійові особи виступають як наївні люди і трохи диваки: вони щиро вірять в уявну складність і серйозність подій, що відбуваються навколо них;
v нехитрий вияв людських почуттів – скромний, без блиску;
v введення в драматургічну дію пісень-куплетів, нескладних танців та пританцівок (разом з музикою) не як вставних номерів (дивертисментів), а як елементів, що зумовлені дією, змістом твору;