Письменник, розвиваючи сюжетні колізії, органічно поєднує драматичні ситуації з емоційно-ліричними та гумористичними, запроваджує у твір численні народні пісні, власні мелодії.
Драматургові добре послужилася народна творчість. Пісні, обряди, повіря, примовки, приказки( Насильно милим не будеш, Ліпше синиця в жмені, ніж журавель в небі та ін.), котрі він щедро використав у п’єсі, передають поезію народного життя. До того ж фольклорна образність органічно злилася з художніми пошуками автора і сприймається не як декоративний елемент, а як вияв національної стихії буття народу.
Життєва правдивість історії, повіданої драматургом, відтінюється численними народними піснями про знівечене життя дівчини, розлученої з коханим. Пісні: “Пісні з неї так розповсюдились, що стали майже народними” (М.Костомаров)
за походженням:
авторські (“Віють вітри…”, “Ой я дівчина…”, “Де згода в сімействі”);
фольклорного походження у авторській обробці (“Сонце низенько”, “Ворскло, річка невеличка…”);
літературного походження у обробці автора (“Всякому городу…”, “Од юних літ…”, “Ой доля людськая…”);
народні пісні майже без змін (“Ой під вишнею…”, “Дід рудий”);
функції:
народний колорит;
ліризм;
для передачі переживань і почуттів персонажів (“Віють вітри…”);
засіб творення образів-персонажів (“Дід рудий”, “Ой я дівчина…”);
як елемент сюжетотворення (“Ой під вишнею…”).
