Розвиток освіти у Київській Русі будувався на власних традиціях із використанням античного та болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. До того ж прийняття християнства у православному варіанті сприяло поширенню грамотності, адже богослужіння у православному храмі проводиться рідною мовою.
Шкільна освіта за часів князювання Володимира Великого і Ярослава Мудрого стала частиною загальнодержавної та церковної політики. Цього часу у Київській державі утворюються три типи шкіл: 1)навчальний заклад, що утримувався за рахунок князя; 2)приватна школа домашнього навчання; 3)навчальний заклад, у якому готували священиків. Обов’язковим було навчання основам письма, читання та рахунку. Крім того, вивчали грецьку та латинську мови, також музику та спів, розглядаючи їх як одне з «семи вільних мистецтв». Писали на дерев’яних дощечках, вкритих воском, роговою або металевою паличкою, яка називалася стилем.
Найпомітнішими культурними центрами на київських землях цього часу стали монастирі. Значну роль у справі просвітництва відігравали Києво-Печерська лавра, Видубицький монастир.
Особливою просвітницькою і культурною атмосферою відрізнявся двір Ярослава Мудрого. Київська Русь не поступалася в освіченості тогочасним країнам Європи. При дворі київського князя виховувалися й здобували освіту діти багатьох королів європейських держав. Року 1086 онука Ярослава Мудрого, Янка Всеволодівна, заснувала в київському Андріївському монастирі школу для жінок.
Основним джерелом наукових знань було повсякденне життя. Виробнича діяльність збагатила русичів знаннями про властивості різних речовин і матеріалів, що застосовували у виготовленні скла, мозаїк, емалей, фарб тощо. При зведенні будівель застосовувались і математичні знання. Без обізнаності в математиці не можлива була б успішна торгівля.
Значного розвитку досягли географічні знання. Так, у «Повісті…» місце проживання русинів літописець повязував із річками Дунаєм, Дніпром, Моравою, Припяттю, Двіною, Десною та ін. Він досить докладно описав шлях «із варяг у греки», назвав багато тогочасних і давніх країн.
Свідоцтва про будову Всесвіту та космологічні уявлення черпалися із «Шестидневів» (Василя Великого, Георгія Песиди, Іоанна Екзарха) — оповідань про створення світу з розгорнутими коментарями богословського, філософського та природничо-наукового характеру; «Фізіолога» — збірки відомостей про звірів, птахів, комах, риб тощо; «Християнської топографії» Козьми Індикоплова — оповідань із космографії та географії християнського погляду, творів Єпіфанія Кіпрського, апокрифічних творів.
