В історії Київської Русі маємо дві окремі релігійні і, швидко, культурні доби. До 988р., які зазначалося, засобом задоволення духовних потреб східних слов’ян був анімізм, в основі якого лежало обожнення сил природи та поклоніння духам предків. Під кінець Х ст. з розвитком української державності великокнязівська влада приходить до необхідності створення єдиної системи офіційної релігії - християнства.
Християнство стало найсильнішою зброєю в зміцненні державного і соціального ладу і у всякому відношенні мало виключно прогресивний характер, з ним починається нова доба в історії нашого народу, яка характеризується прилученням до європейської цивілізації. На фундаменті християнства виростає християнська культура в усіх своїх виявах і формах.
Культурний розвиток Русі піднявся на новий шабель після прийняття християнства. З Х ст. з його поширенням запановує візантійський стиль у ремеслах, письменстві, мистецтві, праві. Разом з ним відбулися якісні зміни в світогляді і побуті русичів: нова релігія широко відкрила двері візантійству в усіх сферах життя.
Християнство стало ідеологічним підґрунтям для феодальних відносин, сприяло входженню України-Русі в європейський культурний світ. Однак і після цього Україна-Русь не втратила самобутності, своєрідності в усіх галузях культури.
На етапі завершення формування державності Київської Русі серед слов’ян поширюється письменність. слов’яни мали дві азбуки – глаголицю і кирилицю. Кирилиця була створена грецькими ченцями Кирилом і Мефодієм, які поширювали християнство серед слов’ян. Саме кирилицею написані всі відомі твори ХІ ст. і наступних століть: “Остромирове євангеліє”, “Ізборники Святослава” 1073, 1076 рр., “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона “Мстиславове євангеліє”, “Повість временних літ” та ін.
Із уведенням християнства піклування про освіту взяли на себе держава і церква.
Пізніші князі не вели вже такої широкої культурної акції, і школа перейшла під опіку церкви. Школи існували при єпископських катедрах, великих церквах, монастирях; учителями виступали священики і дяки. Головною метою школи визначалося вміння навчити читати і писати, за підручники правили богослужбові книги, найчастіше псалтир.
Література Київської Русі взяла початок з творів, які були перекладені з грецької мови. Напевне, більшість таких книг були церковними. Необхідність у них пов'язана із запровадження на Русі християнства. Але поряд з церковною перекладалася, безперечно, і світська література – історичні, природничі, філософські твори, юридичні трактати, белетристика.
З оригінальних літературних творів найшвидше з’являлися проповіді українського духовенства. Перше місце серед проповідників по праву належить Іларіонові, першому митрополиту українського походження, який написав сповнений гуманістичних ідей твір “Слово про закон і благодать”.
Неоціненним надбанням стала складена на основі норм українського звичаєвого права законодавча пам’ятка – “Руська правда”.
Природну основу тодішньої літератури становила усна народна творчість: пісні, легенди, заговори і заклинання. Особливе місце посідали пісні-билини. Відомі билини Київського і Новгородського циклів.
Архітектура міст і сіл Київської Русі представлена насамперед дерев’яними спорудами. Археологічні дослідження виявили численні залишки зрубних будівель. Окремі з них – справжні шедеври народної архітектури.
Розвиток живопису підтверджують і портретні мініатюри, що прикрашали “Ізборник” 1073 р., “Трірський псалтир” (1078-1087 рр.).
Великою славою користувалися київські ювеліри за своє витончене карбування, золочення, гравірування, техніку емалі та зерні. Це знамениті київські “зміївники”, лунниці, колит, оздоблені зерною або емаллю, вироби художнього ремесла Русі, що у значній кількості вивозилися за кордон.
Феномен незвичайного злету культури України-Руси пояснюється тісними зв’язками з Візантією, країнами Європи, Хазарією. Хоча їхній вплив був вагомими, але не вирішальним. Щоб досягти значних успіхів у мистецтві, архітектури, літературі, щоб зерна мали лягти в добрий грунт, яким був духовний та матеріальний світ східних слов’ян.
У той же час високий рівень культури України-Руси впливала на розвиток культур сусідніх народів.
