Джерельна база дуже різноманітна. Для раннього періоду велике значення мають матеріальні пам’ятки, дані археологічних розкопок, збережені будівлі. Від доби Галицько-Волинського князівства та інших князівств 13ст — початку 14 ст. дійшли до наших днів пам’ятки архітектурного і будівельного мистецтва. Збереглася тільки дуже невелика частка пам’яток образотворчого мистецтва (ікони, розписи), датованих витворів ужиткового мистецтва. Також речові пам’ятки збережені грамоти, згадки іноземних хронік, Галицько-Волинський літопис 13ст.,Незамінним джерелом про музичну культуру є нотолінійні рукописи. Більшість з наявних стосується західноукраїнських земель. Це пов’язано з тим, що в умовах царської Росії офіційна церковна влада цілеспрямовано усувала рештки давнього мистецтва. Одним з перших, хто особливо пильно став вивчати історії української культури був Г. Сковорода. Також у добу Нац. відр. неабияку увагу приділили вивченнюю історії та культурі України тогочасна інтелігенція. Переломним явищем у вивченні історії української культури було опублікування праці Михайла Грушевського "Історії України-Руси".Огієнко видав "Українська культура". Шейко – «Історія української культури».
