Різноманітність виробничих ситуацій, які постають перед редактором, їх неоднозначність і багатовимірність потребують варіативних підходів до їх аналізу та вирішення, що можливе лише за умов творчого підходу. Сьогодні у сфері книговидання, як і загалом у ЗМІ, помітно зміцнюються творчі засади діяльності редактора, що зумовлено насамперед новизною змісту кожного окремого твору, індивідуальністю авторського бачення, мислення, стилю викладення, композиції, читацьким та цільовим призначенням видавничого продукту. «Редагування — процес творчий і багато в чому залежить від типу видання. Кожен новий рукопис вимагає від редактора нових підходів, нових рішень, нових ідей».
Творчість сучасні вчені розглядають як людську діяльність «найвищого рівня у процесі пізнання і перетворення оточуючого природного та соціального світу, в результаті чого змінюється й сама людина (форми і способи її мислення, особистісні якості): вона стає творчою особистістю» [2, с. 68]. Нині престижно належати до типу «творчих особистостей». Завдячуючи вагомим науковим внескам Л. С. Виготського, Дж. Гілфорда, С. Л. Рубінштейна, М. Бердяєва, Е. Ноймана, А. Маслоу, Ж. Піаже, Е. Торренса, З. Фрейда, В. Новікова, Д. Б. Богоявленської, А. Пуанкаре і багатьох інших, як вітчизняна, так і зарубіжна наука напрацювала чимало досліджень з проблем творчості, пошуків її визначення, проявів і методів розвитку тощо, хоча, як зазначає більшість науковців, тема лишає в собі невивчені ділянки. Питання творчого підходу у професійній діяльності редактора на сьогодні розкрите недостатньою мірою, незважаючи на те, що творча складова видавничого процесу є не менш значущою, аніж організаційна чи адміністративна, а в контексті усвідомлення значення творчого підходу як найвищого рівня професіоналізму набуває ще більшої актуальності. «Творчу діяльність не можна розглядати як дещо відокремлене, підпорядковане властивим тільки їй законам. Вона є закономірним етапом людської діяльності взагалі, підсумком попереднього розвитку форм цієї діяльності, новою, якісною сходинкою формування особистості».
Цінними у цьому контексті є спостереження І. Я. Лернера, завдяки яким прослідковується взаємозв’язок професіоналізму і прояву творчого начала. Дослідник виділяє такі процесуальні риси творчості у діяльності:
– самостійне перенесення знань та умінь у нову ситуацію;
– бачення нової проблеми у традиційній ситуації;
– бачення структури об’єкта;
– бачення, на відміну від традиційної, нової функції об’єкта;
– врахування альтернатив під час розв’язання проблеми;
– комбінування та перетворення раніше відомих способів діяльності у розв’язанні нової проблеми;
– відкидання всього відомого та створення принципово нового підходу, способу або пояснення ].
Усе це підтверджує думку про творчий підхід до професійної діяльності як про найвищий прояв професіоналізму і майстерності особистості. Вище вираження своєї індивідуалізації людина знаходить у творчій діяльності.
