Літературне редагування є одним з найважливіших умов якісного видання газет, журналів, книг. Важливим аспектом роботи редактора є оцінка логічних якостей тексту. Представлений автором текст може бути дуже цікавим, фактичний матеріал може відповідати певним вимогам, навіть форма може не викликати критичних зауважень, але якщо роздуми автора нелогічні, висновки будуть непереконливі. Подібні публікації стають причиною неправдивих висновків, неправильного розуміння описаної ситуації, спотворення смислу того, що відбувається, якщо автор тексту – журналіст, публіцист, який впливає словом на читача. До негативних наслідків може призвести порушення логіки в науковому тексті чи в юридичному документі. Логічні помилки недопустимі і кожен редактор повинен пам’ятати про це. Класичною логікою виведені і сформульовані чотири основних закони правильного мислення, дотримуючись яких можна досягти його визначеності, несуперечливості, послідовності і обґрунтованості: закон тотожності, закон суперечності, закон виключення третього, закон достатньої підстави.
Контроль за дотриманням основних законів логічного мислення – обов’язковий етап аналізу тексту. Варіантність його смислової організації не безмежна: закони правильного мислення визначають ясний розвиток думки. Логічна доброякісність інформації, яку несе текст, визначається її достовірністю, точністю і несуперечливістю. Редактор повинен не тільки знати формулювання основних законів логіки, але й уявляти собі механізм виникнення логічних помилок, їх закріплення в тексті, вплив помилок на комунікативний ефект і широко тлумачити цю частину роботи над літературним матеріалом.
Закон тотожності полягає в тому, що кожна думка тексту при повторенні повинна мати визначений, стійкий зміст. Це фундаментальний закон мислення, який діє і на рівні понять, і на рівні суджень. При його дотриманні ми сприймаємо текст як нормативний, такий, що відповідає законам комунікації і не викликає труднощів у розумінні. Предмет нашого роздуму не повинен змінюватися довільно в ході його, поняття – замінятися і змішуватися. Це передумова визначеності мислення. Порушення першого закону тягне за собою заміну понять при роздумі, може бути причиною неточності термінології, робить роздуми розпливчатими, неконкретними. Закон суперечності полягає в тому, що не можуть бути одночасно істинними два протилежних судження про один і той же предмет, узятих в одному і тому ж відношенні в один і той же час. Формулювання "в одному і тому ж відношенні" означає, що предмет характеризується з однієї точки зору. Обмовка "в один і той же час" введена у формулювання закону в зв’язку з тим, що з часом ситуація може змінюватися й істинне раніше стає неістинним. Цей закон відомий з часів Аристотеля, який сформулював його так: неможливо, щоб протилежні твердження були разом істинними. Причиною допущених суперечностей можуть бути недисциплінованість, плутанина думок, недостатня інформованість, різного роду суб’єктивні причини і наміри автора. Закон суперечностей має силу у всіх областях знання і практики. Порушення його звичайно викликає безпосередню і різку реакцію читачів.
Закон виключеного третього говорить: з двох протилежних суджень про один і той самий предмет, що взяті одночасно в одному і тому ж відношенні, одне обов’язково істинне. Третього не дано. Аристотель формулював цей закон так: не може бути нічого посередині між двома суперечливими судженнями. Третій закон забезпечує зв’язність, несуперечливість думки, служить основою для вибору істинного судження.
Точність підбору протилежних висловлювань, чіткість їх формулювання, конструктивна ясність тексту роблять очевидним дію цього закону, сприяють логічній визначеності викладу, дозволяють досягнути послідовності розвитку думки. Обов’язковою умовою дотримання третього закону логіки є те, що співставлені висловлювання повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими, між якими немає і не може бути середнього, третього, проміжного поняття. Вони повинні виключати один одного.
Закон достатньої підстави стверджує, що будь-яка істинна думка повинна бути обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена. При його дотриманні усі думки, висловлені в тексті, витікають одна з одної. Логіка висловлювань вважає обґрунтування мислення спільною методологічною вимогою і розглядає ряд законів, які забезпечують його виконання (закон подвійного заперечення, тавтології, симпліфікації, кон’юнкції та ін.). У будь-якому роздумі думки повинні бути внутрішньо пов’язані одна з одною, витікати одна з одної, обґрунтовувати одна одну. Істинність суджень повинна бути підтверджена надійними доказами. Четвертий закон формулює цю вимогу в найбільш загальному вигляді. Достатність підстави істинності суджень у кожному конкретному випадку – предмет розгляду спеціальних наук, логічне обґрунтування – необхідна якість кожного журналістського виступу.
. Закони логіки і важливість їх дотримання.
Досконалість логічної організації тексту дасть йому змогу дійти до читача, тобто бути читаємим.
Вимоги логіки: точність, визначеність, несуперечливість, обґрунтованість.
Кожен твір з погляду логіки повинен містити правильні і дієві умовисновки, доведення, визначення, інші розумові операції. З погляду логіки в авторському тексті важлива насамперед форма його змістової організації. Другим завданням редактора є формування навичок усунення логічних помилок. Редактор має порівняти визначення(вони мають бути скрізь в тексті однаковими), щоб термінологія не була багатозначною.
4 закони логіки:
1. Закон тотожності полягає у тому, що протягом усього тексту поняття і твердження мають бути тотожними самим собі стосовно часу, місця, обставин.
2. Закон несуперечності полягає у тому, що не можуть бути істинними 2 несумісні твердження про один і той самий об’єкт, у той самий час і в тому смому відношенні до обставин. Одне твердження буде істинним, а друге хибним.
3. Закон виключення третього полягає у тому, що із 2 тверджень про один і той самий предет, об'єкт або явище стосовно одного і того самого часу, у тому самому місці і в одному і тому самому відошенні до обставин, одне твердження буде істинним, інше буде хибним, а третього взагалі бути не може.
