Причиною фактичних помилок і неточностей може бути недостатня поінформованість автора, неадекватність його уявлень про дійсність, бідність мови, технічна недбалість при відтворенні тексту. Вимога точності номінацій у першу чергу визначає роботу редактора над іменами власними і термінами, крім того, вона поширюється й на оцінку правильності слововживання й написання найменувань, дотримання принципу їхньої уніфікації. Редакторський аналіз фактичного матеріалу завжди здійснюється у двох напрямках: визначаючи, наскільки точний був автор, будуючи фактичну основу публікації, редактор через свій досвід, професійні знання, своє сприйняття першого читача перевіряє автора. Визначаючи роль фактичного матеріалу в загальній структурі журналістського матеріалу, він судить про способи його розробки й подачі, оцінює логічні зв'язки в тексті, прийоми і літературну майстерність автора Редактор поділяє з автором відповідальність за висновки, що пропонуються читачу, за відповідність фактичного матеріалу сучасному рівню знань про предмет, за зміст публікації. Основні позиції, за якими ведеться оцінка редактором фактичного матеріалу: виваженість добору, точність передачі; обґрунтованість послідовності подання; строгість логічної побудови.