Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України і Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. ознаменували початок нового періоду нашої історії.
10 грудня 1991 р. Верховною Радою України була ратифікована Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), підписана у Біловезькій Пущі керівниками Білорусі, Росії й України.
Процес входження нової Української держави до світового співтовариства був дуже інтенсивним. Вже 2 грудня 1991 р. 68 держав світу — найбільш розвинених та впливових — визнали Україну. Створювалися дипломатичні та консульські представництва України за кордоном.
Перехід від статусу союзної республіки з обмеженим суверенітетом і вихід України на історичну авансцену відбувався мирним еволюційним шляхом. Він передбачав реформування існуючих органів влади та створення нових, які мали відповідати принципам незалежної держави.
Найвищим органом законодавчої влади стала Верховна Рада України, найвищим виконавчим органом – Кабінет Міністрів України. Главою держави став Президент України.
Постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 р. було затверджено Державний прапор України – національний синьо-жовтий прапор, а 19 лютого 1992 р. – тризуб як малий герб України, що вважається головним елементом великого герба України.
У 1992 р. Верховна Рада вивела місцеві ради із системи органів державної влади, надавши їм статус органів місцевого самоврядування. Виконавчим комітетам сільських, селищних та міських рад державою було делеговано ряд повноважень.
У 1996 р. було прийнято Конституцію України – основний Закон нашої держави, що визначає її устрій, закріплює права, свободи і обов’язки людини та громадянина, встановлює повноваження законодавчої, виконавчої та судової гілок державної влади.
