Орлик Пилип Степанович (1672–1742 рр.) — український державний діяч, гетьман Війська Запорізького в еміграції
Головним автором конституції був П. Орлик. За структурою вона складається з преамбули та 16 статей. У ній ужито три назви Української держави — Україна, Мала Русь та Військо Запорізьке. Західний кордон (із Річчю Посполитою) був визначений по річці Случ. Решту кордонів точно вказано не було, а зазначено лише відповідні міжнародні угоди
Основними пріоритетами зовнішньої політики Пилип Орлик уважав: необхідність шведської протекції з гарантією незалежності й територіальної цілісності України (стаття 2); встановлення міцного миру та військового союзу з Кримським ханством (стаття 3).
Між сесіями парламенту його повноваження виконував гетьман разом з Радою генеральної старшини. Вони уособлювали найвищу виконавчу владу. Через виборність генеральна та інша старшина мала набути більш незалежне щодо гетьмана становище. Гетьман позбавлявся права розпоряджатися державним скарбом та землями, карати винних, вести самостійну зовнішню політику. Він не міг, згідно з конституційним регламентом, проводити власну кадрову політику та створювати особисто йому підпорядковану адміністрацію. На термін гетьманства йому мали надавати рангові маєтності з чітко визначеними прибутками. Тобто, влада гетьмана суттєво звужувалася.
Щодо місцевої адміністрації, то вона була представлена виборними цивільними полковниками та полковою старшиною, сотниками, сотенною старшиною. Вибори полковника узгоджувалися з гетьманом, він затверджував новообраного полковника, але на хід виборів у полку не міг вплинути (стаття 8). Положення про те, що полкових старшин (підскарбіїв) обирають два стани — козаки і простий люд, є важливим кроком до впровадження загальновиборчого права (виключно для чоловіків).
Загалом конституція Пилипа Орлика не була втілена на практиці, бо в державі, формально утвореній за Прутським (1711) та турецько-українським (1711–1712 рр.) договорами й яка проіснувала до 1714 р., козацтво було фрагментарним і лише у формі військових експедицій. Хоча ряд дослідників тієї пори дотримуються думки про чинність конституції Пилипа Орлика на Правобережній Україні в 1711–1714 рр.
Орлик оперував двома категоріями держави: «панство» і «народ». «Панство» — це суверенна держава на чолі з монархом. «Народ» — населення певного політично окресленого територіального суб’єкта під владою монарха. Відповідно прогнозувалися правові стосунки двох типів: перший — «підданство», що виникає при завоюванні. Другий — «протекція», що виникає при добровільному входженні народу під владу монарха. Стосовно цього, Орлик уводить поняття «вільний народ» — населення певної території, що має права на самоврядування, договірні відносини з монархом та самовизначення у сенсі зміни монарха при невиконанні ним зобов’язань. При цьому суттєво обмежується політична роль монарха — його фактично виведено з політичної системи, він є лише гарантом її незмінності, а не чинником її регулювання.
