Глибока криза державності викликала бажання у патріотичних сил зупинити цю руйнівну тенденцію, об’єднати українські землі в межах однієї держави та відновити її незалежність. Лідером цих сил став новий правобережний гетьман – черкаський полковник Петро Дорошенко (1665-1676 рр.). В 1667 p. згідно з Андрусівською угодою між Росією та Польщею було закріплено поділ України на дві частини: Правобережна Україна (за винятком Києва) мала відійти під владу польського короля, а Лівобережжя залишалось за Росією. Запоріжжя мало визнавати владу обох держав.
Намагаючись зміцнити свої внутрішні позиції, Дорошенко здійснив кілька реформаційних кроків: систематично скликав військову раду; створив постійно наймане військо (сердюцькі полки), забезпечуючи цим незалежність від козацької старшини; провів нову митну лінію на кордоні, розпочав випуск власної монети; заселяв спустошені окраїни Правобережжя.
Зміцнивши свої позиції на Правобережжі П.Дорошенко з метою придушення повстання в лютому 1668 р. переходить в Лівобережну Україну. І після вбивства козаками І.Брюховецького Дорошенка проголосили гетьманом всієї України. В цей час поновлюється військова активність Польщі. Тому гетьман, залишивши на Лівобережжі наказним гетьманом чернігівського полковника Д.Многогрішного, повертається на Правобережжя. А Многогрішний і частина козацької старшини переходять на бік Росії.
За таких обставин П.Дорошенко посилює протурецьку орієнтацію і, в березні 1669 року генеральна старшинська рада погоджується на прийняттятурецького протекторату. Влітку 1672 p. гетьман приєднався до Оттоманської Порти, яка розпочала воєнні дії проти Польщі. Успішні дії турецьких і українських військ змусили польського короля 18 жовтня 1672 р. підписати Бучацький мирний договір відмовившись від Правобережної України: територія Подільського воєводства повністю відходила до Туреччини, П.Дорошенко ставав гетьманом України “старих кордонах”, польські залоги повинні були протягом двох місяців залишити територію Правобережної України.
Порушення територіальної цілісності України не задовольняло Дорошенка.
У 1673 р. П.Дорошенко пішов на переговори з Москвою і погодився повернутися під протекцію Росії за умов збереження цілісності України. Проте позиції сторін не співпадали. На поч. 1674 р. російські війська разом з військом І.Самойловича, який став новим Лівобережним гетьманом, оволоділи містами Правобережжя.
В 1674 та 1675 pp. турецько-татарські загони здійснюють напади на Правобережну Україну, яка залишилась беззахисною. Спалахують повстання проти Дорошенка.
Марно шукаючи протекції різних союзників, П.Дорошенко опинився у глухому куті. В 1676 p. Дорошенко здає булаву та виїжджає на Лівобережжя, а згодом до Москви.
Падіння гетьманства П.Дорошенка ознаменувало кінець національно-визвольної війни та її поразку. Була ліквідована українська державність на Правобережжі, а Лівобережжя на правах автономії входило до складу Росії.
