14 листопада 1998 р. – утворення Директорії УНР на чолі з В.Винниченком (усього 5 осіб) для керівництва збройною боротьбою проти гетьмана. Повстання проти нього стало всеукраїнським. 14 грудня 1918р. війська Директорії вступили до Києва, гетьман виїхав.
Внутрішня політика урядів Директорії:
-
було відновленно УНР, її основні політичні принципи; законодавча влада мала належати Трудовому конгресові, але він проіснував лише тиждень у зв*язку з воєнними подіями; урядом була РНМ;
-
через непродуманий радикалізм Директорія залишилася без підтримки більшості соціалістів, промисловців та чиновників;
-
бідняки та куркулі були незадоволені аграрною реформою;
-
8-годинний робочий день, робітничий контроль над заводами;
-
Заходи з надання допомоги нужденним категоріям населення.
-
Зовнішня політика Директорії. З листопада 1918 року почався наступ російсько-більшовицьких військ; друга радянсько-українська війна.
На півдні України війська Антанти почали наступ вглиб української території. В. Винниченко у лютому 1919 р. пішов у відставку, але допомоги від військ Антанти УНР так і не дочекалися. Внаслідок повстання франц. Моряків війська Антанти у квітні 1919 р. евакуювалися з території України. Директорію УНР очолив С. Петлюра. 3 січня 1919 р. російські війська зайняли харків, який став столицею. 5 лютого більшовики зайняли Київ.
Причини невдач Директорії УНР:
-
селяни-повстанці після розгрому гетьмана покинули армію; частина з них, очолена отаманами, не визнавали ніякої влади; отаманщина підривала Директорію УНР;
-
суперечлива внутрішня політика (не вирішенне аграрне питання);
-
відсутність ефективної моделі державотворення;
-
протистояння лідерів Директорії;
-
міжнародна ізоляція; втрата контролю над розвитком подій.
