На основі змін у соціально-економічному ладі східних слов’ян відбувалося утворення держави. Цей процес припадав на VII – VIII ст. Разом із розвитком класових відносин процеси формування державності починалися від союзів племен до князівства та інших більш високого рівня політичних об’єднань і завершилися утворенням Давньоруської держави. У східних слов’ян вищим ступенем розвитку первіснообщинного ладу були союзи племен. Названі у давньому літописі поляни, древляни, угличі, тиверці, дуліби, бужани, волиняни, білі хорвати, сіверяни, в’ятичі, радимичі, дреговичі, кривичі та ільменські словени і складали 14 союзів східнослов’янських племен. Союзи племен об’єднували до десятка племен. На початку існування цих союзів племен формою організації їх правління була військова демократія. У вказаних племінних союзах, утворених перш за все для війни та оборони, великого значення набувай військовий ватажок, від досвіду й мужності якого залежали долі членів племені. Він витиснув на задній план інших старійшин.Тривалий час зберігалися первісні демократичні заклади — народні збори і рада старійшин. Проте народні збори (віче) перетворювалися в збори воїнів, яким військовий ватажок, якого підтримувала дружина, нав’язував свою волю, здобуваючи все більший вплив і владу за рахунок інших старійшин. Спираючись на дружину, він міг нехтувати звичаями племені. Таким чином, йшов процес перетворення органів суспільного самоврядування в державні органи. Військова демократія поступово переростала у військово-ієрархічне правління-князівство. У союзах племен — князівствах — рівень правління не залишався незмінним. Органи суспільного самоврядування поступово перетворювалися в органи панування та пригнічення простого народу. Цим самим завершувалося оформлення державного ладу, важливою ознакою якого була поява особливої, несумісної з інтересами населення, відокремленої від нього публічної влади, що володіла спеціальним апаратом правління та поширювалася на окрему територію. Військовий ватажок великого союзу племен ставав управителем — князем. Верховенство князів набувало характеру здійснення владних класових функцій. Близьке оточення князя перетворювалося в його радників і намісників. Дружина князя ставала військовою силою, за допомогою якої держава, що формувалася, могла здійснювати свої функції: придушувати опір експлуатованих мас і вести загарбницькі й оборонні війни.
Теорії походження державності східних слов’ян можна розділити на дві групи:
1) Загальні:
- Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михайловський, М.Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить від патріархальної сім'ї, внаслідок її розростання: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава).
- Теологічна теорія (Фома Аквінський) ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага.
- Договірна (природно-правова) теорія (Г. Ґроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Я.Козельский, М.Радищев, І.Кант). Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об'єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку.
- Органічна теорія (Г.Спенсер) ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом.
- Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський) пояснює виникнення держави як результат війн, насильницького підкорення одними людьми інших.
- Матеріалістична (класова) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) ґрунтується на тезі про економічні причини (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили розкол суспільства на класи з протилежними інтересами, з якими ви ознайомлювалися на теорії держави і права);
2) Прикладні (найбільш імовірні)
- теорію давньоруської єдиної «колиски» або «триєдину» теорію. Згідно з цією концепцією, Київська Русь як "колиска трьох братніх народів" була етнічно однорідною державою міфічного "давньоруського народу", який мав єдині культуру, звичаї, побут, економіку тощо. А, отже, Київська Русь рівною мірою була державою росіян, українців та білорусів.
- теорія природно-історичного (автохтонного розвитку) обґрунтована на початку XX ст. Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багато чисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі.
-норманська Російській академії наук Г.Байєром, Г.Міллером та А.Шлецером, які без будь-якого критичного аналізу літописної легенди Нестора «Повісті минулих літ» сформулювали концепцію, згідно з якою Давньоруська держава виникла в результаті заснування її варягами і стверджували про варязьке походження династії руських князів
Похідною від норманської є торговельна теорія походження державності у русів, засновником якої вважають російського вченого В. Ключевського. Дослідник посилається на відомий факт тривалого існування пожвавленого торговельного шляху «з варяг у греки».
-теорії пантюркізму, згідно з якою династія київських князів була тюрського походження, а Давньоруська держава відповідно, утворена Хазарським каганатом.
8.
