Образ виступає тією ланкою, що пов’язує текст і твір в органічне ціле. Термін „образ“ у широкому розумінні означає відображення зовнішнього світу у свідомості людини або конкретно-чуттєве уявлення про щось. Художній образ є однією з форм створення художньої дійсності з позицій певного естетичного ідеалу в конкретній емоційно забарвленій формі. Від звичайного пізнавального образу художній образ відрізняється не лише наявністю узагальнення, а й властивою йому емоційно-естетичною оцінкою митця, його естетичним ідеалом і смаком.
Отже, образність — основна відмінна властивість художньої літератури. У художньому творі письменник висловлює свої думки і враження в образах. Образом називають конкретно-чуттєве художнє змалювання людської особи (образи-персонажі), природного оточення (образи-пейзажі), речового оточення (образи-речі).
Неодмінними ознаками художнього образу є творче осмислення певної сторони дійсності, створення за допомогою вимислу нового предмету світу, поєднання елементів об’єктивного (взятого митцем з дійсності) і суб’єктивного (авторського осмислення, перетворення, оцінки), цілісність, індивідуалізованість, емоційність.
У певному розумінні образами наповнений цілий твір, що у свою чергу є образною системою, до якої входять образи-типи, образи-характери, образи-символи, образи-деталі тощо. Основними з них здебільшого є образи-характери, образи-персонажі, образи-типи. Допоміжну роль відіграють образи-картини природи, образи-речі, образи-явища, образи-деталі, образи-переживання, образи-тропи, образи-символи і персоніфікації понять, явищ тощо. У центрі художнього зображення, звичайно ж, стоять людські образи.
