Отже, романтизм - це, як на мене, ідеалізовано-позитивне ставлення, краще сказати відношення до всього оточуючого взагалі і певної конкретної обставини зокрема. От з неоромантизмом складніше, дехто говорить, що це похмурий романтизм, але мені таке визначення зовсім не до душі. Неоромантизм, як і романтизм, - це прагнення відчувати красу, наповнюватись нею і, наступний етап, ділитися нею через музику, слова та інше образотворче мистецтво. Різниця між ними тільки в тому, що неоромантизм захоплюється красою печалі.
1.Романтики виступили проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень.
2.Поет та й взагалі митець для романтиків — це людина не лише вільна, а й цілком особлива та незвичайна.
3.Основна увага у цьому літературному напрямі приділяється не раціональному, а почуттєвому, не зовнішньому, а внутрішньому, не об’єктивному а суб’єктивному.
4.В основі романтизму лежали дві основні ідеї: національно-визвольної боротьби та індивідуалізму.
5.До основних рис романтизму зараховують: ідеалізм у філософії, історизм, апологію (захист) особистості, неприйняття буденності, звеличення „життя духу“ – мистецтва, релігії, філософії), культ почуттів, захоплення фольклором, інтерес до фантастики, екзотичних картин природи та ін.
6.Романтичний герой наділений сильним характером, часто це бунтівник, який стоїть над своїм оточенням, заперечує норми деградованого суспільства.
