. Бароко напрям у мистецтві XVII—XVIII ст. Він зародився всередині XVI ст. в Італії та Іспанії, згодом поширився на європейські країни. Це синтез мистецтва Відродження і середньовіччя. У дечому барокко повертається до середньовічного змісту та форми, ускладненості готики, приділення центрального місця Богові( середньовіччя). Проте барокко має і свої власні визначальні риси: Динамізм, рухливість( герой попадає в авантюрні ситуації) Мотиви швидкоплинності життя поєднуються з мотивами змісту людського життя, покликання людини. Літературі бароко властиве трагічне напруження, настрої скепсису, розчарування. У багатьох творах звучить ідея — життя скороминуще, людина - піщинка у Всесвіті, вона приречена на страждання і смерть. Навколишній світ у мистецтві бароко постає у складності, багатогранності виявів, безмежності і мінливості. Він реальний і водночас загадковий. У ньому поряд з реальними людьми діють міфічні істоти.
Бароко в Україні, крім загальноєвропейських рис, мало національні риси. Цей напрям грунтувався на національних джерелах. Українське бароко пов'язане з національними проблемами, відбиває шлях формування української державності. Письменники бароко поетизували духовний світ козака, утверджували образ вільного героя, який служить Вітчизні. Найяскравішим представником українського бароко є Григорій Сковорода. У його творчості є такі риси бароко: основоположний символізм; розуміння світу як єдності найрізноманітніших протилежностей; сила людини не у можливості підкорити собі світ, а в перемозі своєї гордості і себелюбства; поєднання світів духовного і матеріального як змісту і форми, причини і наслідку.Виразні ознаки барокового мислення спостерігаємо в модерній і постмодерній літературі Постмодерністи звертаються до зорової поезії. Традиції бароко є у міфопоетиці І. Драча, П. Загребельного, химерній прозі В. Шевчука.
Ознаки бароко: 1.Центральне місце відводиться Богові; 2.Релігійне забарвлення; 3.Динамізм; 4.Гіперболізація; 5.Метафоричність мови; 6.Спроба поєднати античність з християнством; 7.Пристрасть до сміливих комбінацій, чудернацького, незвичного.
Представники доби бароко: І. Вишенський, М. Смотрицький, І. Величковський.
